Як повідомляє Судово-юридична газета, Слобідський районний суд Харкова виніс вирок одному з п’яти чоловіків, які брали участь у конфлікті з військовослужбовцями територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Обвинуваченого визнали винним у груповому хуліганстві з опором представникові влади та призначили два роки позбавлення волі.
- Як сталася сутичка з військовослужбовцями ТЦК у Харкові
- Як пошкодили службовий автомобіль і травмували офіцера
- За якою статтею судили учасника конфлікту
- Чому суд звільнив чоловіка від ув’язнення
- Який вирок виніс Слобідський районний суд Харкова
- Що суд вирішив щодо запобіжного заходу та речових доказів
- Які правові висновки врахував суд
Чоловіка звільнили від відбування покарання з випробуванням на один рік. На момент судового розгляду він уже проходив службу в Збройних Силах України, тому нагляд за засудженим поклали на командира військової частини. Під час інциденту було пошкоджено службовий мікроавтобус, а офіцер ТЦК отримав легкі тілесні ушкодження, пише Kreschatic.
Як сталася сутичка з військовослужбовцями ТЦК у Харкові
Подія сталася 11 липня 2026 року приблизно о 20:10 у Слобідському районі Харкова, неподалік будинку № 8-А на вулиці Каденюка.
Того вечора військовослужбовці ТЦК та СП проводили заходи з оповіщення військовозобов’язаних і перевірки військово-облікових документів.
До складу групи входив старший лейтенант, який обіймав посаду офіцера відділення військового обліку та бронювання. Його залучили до виконання відповідних завдань наказом начальника від 11 липня 2026 року № 320.
Разом із ним працювали оператор відділення зв’язку, командир відділення оповіщення, стрілець-помічник гранатометника взводу охорони, кулеметник відділення взводу охорони та відповідальний виконавець адміністративного відділення.
Також до заходів залучили дільничного офіцера поліції.
Група пересувалася службовим мікроавтобусом Mercedes-Benz Sprinter, який перебував на балансі ТЦК та СП відповідно до наказу від 20 жовтня 2025 року № 244.
Під час патрулювання військовослужбовці помітили двох незнайомих чоловіків мобілізаційного віку. Офіцер вийшов з автомобіля та підійшов до них для встановлення особи й перевірки документів.
Суд установив, що чоловіки усвідомлювали службовий статус військовослужбовця, який був одягнений у форму. Намагаючись уникнути перевірки, вони почали нецензурно висловлюватися та погрожувати йому фізичною розправою.
Коли офіцер повертався до мікроавтобуса, чоловіки рушили за ним, продовжуючи ображати представників ТЦК.
Згодом до конфлікту приєдналися ще двоє чоловіків. П’ятий учасник долучився до протиправних дій пізніше.
Як пошкодили службовий автомобіль і травмували офіцера
За встановленими судом обставинами, один з учасників конфлікту підійшов до передньої частини мікроавтобуса та вдарив кулаком у нижню ліву частину лобового скла. Внаслідок удару воно тріснуло.
Інший чоловік почав хапати за формений одяг військовослужбовця, який перебував біля відсувних дверей автомобіля, та завдавати йому ударів по руках і ногах.
Після цього він ударив кулаком по боковому склу задніх відсувних дверей, розбивши його.
Ще один учасник сутички вдарив офіцера відділення військового обліку та бронювання кулаком в обличчя.
Решта чоловіків продовжували лаятися, чинити опір вимогам військовослужбовців припинити протиправні дії та бити по кузову автомобіля.
Обвинувачений, справу якого розглянув суд, також висловлював образи на адресу військових і разом з іншими учасниками завдав невстановленої кількості ударів по кузову Mercedes-Benz Sprinter.
Унаслідок спільних дій п’яти чоловіків службовий транспорт зазнав пошкоджень.
В офіцера медики зафіксували забійну рану та синець на обличчі. За ступенем тяжкості ці ушкодження віднесли до легких.
За якою статтею судили учасника конфлікту
Кримінальне провадження щодо одного з чоловіків розглядали за частиною третьою статті 296 Кримінального кодексу України.
Ця норма передбачає відповідальність за хуліганство, пов’язане з опором представникові влади або іншим особам, які припиняють хуліганські дії.
У матеріалах справи № 641/8927/26 йшлося про грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалося особливою зухвалістю.
Суд кваліфікував дії обвинуваченого як групове хуліганство з опором представникові влади, який виконував службові обов’язки.
Під час засідання чоловік повністю визнав свою вину. Він погодився з фактичними обставинами обвинувачення та надав показання, які відповідали викладеному в обвинувальному акті.
Обвинувачений заявив про щире каяття та просив призначити йому мінімальне покарання.
Потерпілий подав заяву з проханням розглядати провадження без його участі.
Суд визнав показання чоловіка послідовними та достовірними. Підстав для висновку про самообмову не встановили.
Оскільки фактичні обставини сторони не оспорювали, суд застосував частину третю статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Це дозволило не досліджувати докази щодо обставин, які всі учасники провадження визнавали. Перед ухваленням такого рішення суд перевірив добровільність їхньої позиції та роз’яснив процесуальні наслідки.
Зокрема, учасники втратили можливість оскаржувати в апеляційному порядку ті фактичні обставини, дослідження яких суд визнав недоцільним.
Чому суд звільнив чоловіка від ув’язнення
Під час призначення покарання суд дослідив обставини справи та відомості про особу обвинуваченого.
На момент події чоловік не працював, але до часу розгляду кримінального провадження став військовослужбовцем Збройних Сил України.
Суд також установив, що засуджений:
- раніше не мав судимостей;
- був одружений;
- утримував малолітнього сина 2020 року народження;
- мав подяки за проходження військової служби;
- не перебував на обліку в нарколога та психіатра.
Щире каяття суд визнав обставиною, що пом’якшує покарання, відповідно до пункту 1 частини першої статті 66 КК України.
Обставин, які обтяжують покарання за статтею 67 КК України, встановлено не було.
Під час визначення покарання суд керувався статтями 50 і 65 Кримінального кодексу України та постановою Пленуму від 24 жовтня 2003 року № 7.
Окремо суд застосував положення статті 69-1 КК України щодо обмеження максимального покарання за наявності передбачених законом пом’якшувальних умов, відсутності обтяжувальних обставин і визнання вини.
У таких випадках строк найбільш суворого покарання не може перевищувати двох третин максимального строку, встановленого відповідною санкцією.
Суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Який вирок виніс Слобідський районний суд Харкова
Суд визнав чоловіка винним за частиною третьою статті 296 КК України та призначив йому два роки позбавлення волі.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу засудженого звільнили від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Іспитовий строк становить один рік.
Оскільки чоловік проходить військову службу, контролювати виконання покладених на нього обов’язків повинен командир військової частини, до якої його зараховано.
Якщо засуджений звільниться з військової служби до завершення іспитового строку, він буде зобов’язаний повідомляти орган пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації й не виїжджати за межі України без відповідного погодження.
Що суд вирішив щодо запобіжного заходу та речових доказів
У вироку також розглянули процесуальні питання, пов’язані із затриманням обвинуваченого та вилученим майном.
Чоловіка затримали 12 липня 2026 року в порядку статті 208 КПК України.
Наступного дня, 13 липня, слідчий суддя обрав йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в установлені години.
Цей захід діяв до 9 вересня 2026 року включно. Надалі питання щодо його продовження або зміни не розглядали.
Також суд скасував арешти майна, накладені ухвалами від 14 липня 2026 року, та визначив подальшу долю речових доказів:
- Синю футболку з написом «abos», вилучену під час затримання, постановлено повернути власнику.
- Дрібні уламки автомобільного скла, які зберігалися як речові докази, вирішено знищити.
- Два диски DVD-R з інформацією залишено в матеріалах кримінального провадження.
Цивільного позову у справі не заявляли, а процесуальні витрати були відсутні.
Вирок можна оскаржити до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд Харкова протягом 30 днів із моменту його проголошення.
Водночас обмеження, передбачені частиною третьою статті 349 КПК України, поширюються на оскарження фактичних обставин, які сторони не заперечували під час розгляду.
Які правові висновки врахував суд
Обґрунтовуючи рішення, суд послався на положення кримінального процесуального законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, він застосував принцип презумпції невинуватості та вимогу доведення вини поза розумним сумнівом, закріплені статтею 17 КПК України.
У вироку згадано рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Відповідно до наведеної судом правової позиції, висновок про винуватість має ґрунтуватися на сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених доказів.
Також суд врахував практику ЄСПЛ у справі «Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства», яка стосується обов’язку сторони обвинувачення довести суттєві елементи кримінального правопорушення.
Національний суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого підтверджена поза розумним сумнівом, а призначене покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання новим правопорушенням.
Нагадаємо, раніше ми писали про викриття катувань і хабарництва працівників територіального центру комплектування у Чернівцях.