Як йдеться у публікації JustSport, археологи встановили, що римські гладіатори харчувалися переважно зерновими, бобовими та сухофруктами, а їхній раціон був майже повністю вегетаріанським, повідомляє Kreschatic. Така дієта допомагала бійцям не лише набирати масу, а й зміцнювати кістки завдяки високому рівню стронцію, що виявили в їхніх рештках.
Гладиаторів часто зображають мускулистими воїнами, однак реальні бійці арени мали більше спільного з борцями сумо: їхні тіла поєднували потужні м’язи з товстим шаром жиру, який служив природним захистом у бою. Система харчування та тренувань була строго регламентована, що дозволяло витримувати надзвичайно інтенсивні навантаження.
Що входило до раціону гладіаторів
Археологічні знахідки та аналіз кісток довели, що дієта воїнів базувалася на дешевій та доступній їжі. Основу становили ячмінь, бобові культури, інжир і фініки. М’ясо, всупереч сучасним уявленням, гладіатори майже не споживали, адже його заміняли висококалорійні вуглеводи та рослинний білок.
Такий раціон сприяв швидкому набору ваги, що було важливо для стратегії виживання на арені. Жирова тканина пом’якшувала удари та зменшувала ризик смертельних поранень, водночас дозволяючи підтримувати силу та витривалість під час бою.
Система тренувань без тренажерних залів
У Давньому Римі не існувало сучасних тренажерних залів, тому гладіатори використовували вправи з власною вагою та підручними засобами. Основою підготовки була послідовна гімнастика, розроблена для розвитку сили, спритності й витривалості.
Тренування включали віджимання, присідання з партнером на плечах, біг і стрибки з обтяженням, а також спаринги з дерев’яною зброєю проти кількох суперників. Принцип «важко у навчанні — легко в бою» діяв повсюдно, тому навіть під час тренувальних боїв гладіатори отримували серйозні травми.
Дисципліна та побут гладіаторів
Розпорядок харчування та тренувань був обов’язковим для всіх — як для рабів, так і для вільних людей, що потрапили у гладіаторські школи. Напередодні бою бійці утримувалися від вина і навіть від їжі, щоб зберегти максимальну концентрацію.
Їхній побут також був аскетичним: сон на твердій солом’яній підстилці дозволяв вирівнювати хребет і відновлювати сили. Усе життя гладіатора було підпорядковане меті — вижити на арені й завоювати прихильність публіки.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, скільки потрібно кроків на день для схуднення.
