Про це повідомляє “Kreschatic” з посиланням на Psychology Today
У сучасному світі все частіше можна почути про важливість особистих меж. Люди навчаються відстоювати свої кордони, захищати емоційний комфорт та говорити «ні» без почуття провини. Проте інколи ця практика набуває спотвореного значення. Дехто використовує термін «межі» не для самозахисту, а як інструмент контролю над іншими. Чи завжди встановлення меж є проявом турботи про себе, чи іноді воно перетворюється на спосіб уникнути відповідальності?
Проблема починається тоді, коли замість усвідомленого вибудовування власних меж людина починає диктувати, як повинні поводитися інші. Наприклад, фраза «Я встановлюю межі» іноді використовується як виправдання грубості, відстороненості або навіть маніпуляцій. Замість того, щоб відкрито обговорювати почуття та конфлікти, дехто воліє просто переривати комунікацію, не залишаючи іншій стороні можливості зрозуміти ситуацію.
Здорові межі передбачають відповідальність за власні рішення, а не вимогу, щоб інші підлаштовувалися під них. Якщо людина каже, що не хоче відповідати на повідомлення після 22:00 – це її вибір. Але якщо вона ображається, що хтось написав у цей час, або вимагає вибачень за «порушення меж» – це вже спроба нав’язати правила іншим. Межі мають бути способом збереження власного психологічного балансу, а не методом тиску на оточення.
Щоб розібратися, чи ваші межі є здоровими, варто звернути увагу на власні мотиви. Ви хочете зробити комфортнішим своє життя чи намагаєтеся контролювати інших? Важливо знайти баланс між самоповагою та повагою до почуттів інших людей, адже справжні межі не потребують виправдань або примусу, вони існують природно і без тиску.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що чим краще ми розуміємо свої емоції, тим легше нам керувати життям.
