Про це повідомляє “Kreschatic” з посиланням на Psychology Today
Люди часто не усвідомлюють, чому потрапляють у токсичні стосунки, незважаючи на свідоме прагнення побудувати здорове партнерство. Вони читають статті, слухають психологів, розпізнають “червоні прапорці”, але продовжують повертатися до образливих, критичних або холодних партнерів. Це не завжди про відсутність логіки — часто за такими діями стоять глибоко закорінені психологічні механізми, які формуються ще в дитинстві. Патерни повторюваних стосунків — це не просто невдача у виборі. Це сигнал про необхідність звернутися до минулого.
Велика частина проблем, пов’язаних із нездоровими стосунками, має витоки у так званих реляційних повтореннях. Це коли ми несвідомо прагнемо відтворити травматичні сценарії з дитинства в дорослому житті, сподіваючись змінити фінал. Проте такі спроби рідко дають бажаний результат. І поки ми намагаємося виправити стару історію, знову потрапляємо у схожі пастки.
Реляційні повторення: спроба змінити минуле
Коли людина постійно обирає схожих партнерів, це не просто збіг. Часто вона шукає знайомі риси — не тому, що вони подобаються, а тому, що є сподівання: цього разу все буде інакше. Психологи називають це повторенням травматичного досвіду. Це внутрішнє прагнення довести собі, що ситуацію можна “виправити”, навіть якщо йдеться про минулі образи чи біль.
Проблема полягає в тому, що такі сценарії рідко закінчуються позитивно. Навпаки — вони ще глибше занурюють у почуття провини, сорому або безсилля. Партнери знову повторюють поведінку, яку вже колись проявляли важливі дорослі в житті людини, зокрема батьки. Але, на відміну від фантазії про “перемогу”, результат часто стає ще одним підтвердженням власної меншовартості.
Приховані сліди дитячої травми
Багато людей не можуть чітко назвати свою травму, бо вона не була очевидною. Не кожна історія включає фізичне чи сексуальне насильство — іноді достатньо було систематичного емоційного ігнорування або знецінення. Дитина, яку постійно критикували, може вирости з глибоким внутрішнім переконанням, що вона “недостатньо хороша”, й обирати партнерів, які постійно це підкріплюють.
Травма залишає сліди не лише у спогадах, а й у фізіології: у вигляді тривожності, депресії, панічних атак або нав’язливого страху відторгнення. Часто саме ці симптоми змушують звернутися по допомогу, а не самі події минулого. Усвідомлення причин своїх виборів — це перший крок до розірвання хибного кола.
Як розпізнати токсичний сценарій
Одним із інструментів для самоспостереження є аналіз типових сценаріїв, які повторюються у стосунках. Люди часто потрапляють у одні й ті самі пастки: агресивні партнери, емоційна відстороненість, зради, контроль, ревнощі. Це може свідчити про глибоку емоційну потребу, яку людина намагається задовольнити в кожному новому партнері.
Перед тим як вступати в нові стосунки, варто поставити собі кілька запитань: чи є схожість між минулими партнерами? Чи повторюється певний тип поведінки? Чи намагаєтесь ви “врятувати” когось, кого насправді не змінити? Відповіді можуть відкрити очі на реальні мотиви власного вибору.
Найпоширеніші патерни стосунків:
- Партнери, які стають агресивними або жорстокими;
- Постійний вибір емоційно недоступних людей;
- Стосунки з залежними (алкоголь, наркотики, азартні ігри);
- Зради, маніпуляції, емоційна байдужість;
- Контроль, приниження або психологічний тиск.
Практичні вправи для самоспостереження
Один із ефективних методів — скласти характеристики свого нинішнього або колишнього партнера. Порівняйте їх із характеристиками своїх батьків. Це допоможе виявити повторювані риси, які могли закарбуватися ще в дитинстві. Такий аналіз дозволяє побачити зв’язки, які раніше здавались випадковими або неважливими.
Ще одна вправа — створити таблицю, де вказати основні риси кількох колишніх партнерів. Це допоможе виявити закономірності: повторення рис, поведінкових моделей або навіть типових ситуацій у стосунках. Це не про пошук вини, а про прояснення внутрішніх процесів, які впливають на наші рішення.
Як розірвати токсичний ланцюг
Розуміння власних патернів — це перший, але не останній крок. Важливо не лише виявити джерело, а й почати активну роботу з емоціями: прожити гнів, сум, біль, які були витіснені у дитинстві. Паралельно варто вчитися вибудовувати нові межі — без сорому, без потреби “заслужити” любов.
Щоб уникнути повторення сценарію, варто відслідковувати свої імпульси у виборі партнера. Якщо вас тягне до “знайомого” типу, зупиніться. Запитайте себе: “Що я намагаюся довести?” або “Чию увагу я прагну отримати?”. Відповіді можуть бути болісними, але саме вони стануть ключем до нової моделі стосунків.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як не втратити себе та діяти ефективно.
