Про це повідомляє “Kreschatic” з посиланням на Psychology Today
Свідомість людини завжди була предметом дослідження в різних науках, але тепер на межі фізики та психології з’явилася нова концепція, яка пропонує революційний погляд на наше сприйняття реальності. Протягом століть ми вважали себе пасивними спостерігачами світу, що існує навколо. Однак сучасні дослідження і теорії підказують, що наша свідомість може відігравати активну роль у формуванні цієї реальності. Мова йде про так звану квантову свідомість, де свідомість не просто спостерігає за навколишнім світом, а й активно взаємодіє з ним, змінюючи його.
Нова теорія квантової свідомості
Одна з нових теорій, яка виникла в межах квантової фізики, є N-Frame модель, що розглядає свідомість не як пасивний спостерігач, а як активного учасника створення реальності. Ця модель стверджує, що те, як ми переживаємо світ, залежить не лише від фізичних вимірів, а й від нашого внутрішнього стану — наших переконань, емоцій та намірів. Це означає, що свідомість людини має не лише спостерігати за світом, але й визначати, як саме ми його сприймаємо.
На відміну від класичних підходів, де спостерігач був лише стороннім учасником, N-Frame пропонує нове трактування, де свідомість активно формує світ, який ми бачимо. Наші внутрішні установки і наміри можуть “налаштовувати” реальність, подібно до того, як камера фокусується на певних деталях сцени, водночас ігноруючи інші.
Проблема спостерігача та її рішення
Мабуть, одним із найбільш відомих експериментів у квантовій фізиці є подвійний щілинний експеримент. У ньому квантові частинки, такі як фотони, поводяться по-різному залежно від того, чи спостерігає їх людина. Коли частинки не спостерігаються, вони проявляють властивості хвиль, створюючи інтерференційний малюнок. Коли ж їх спостерігають, вони поводяться як окремі частинки. Це явище, відоме як ефект спостерігача, стало предметом численних суперечок і обговорень. Однак класичні трактування лише описують це як “колапс хвильової функції”, без пояснення, чому саме спостерігач має таку роль.
N-Frame модель додає глибший вимір до цієї проблеми, припускаючи, що не лише сама дія спостереження, але й внутрішній стан спостерігача визначає, як саме формується результат спостереження. Відповідно, свідомість людини безпосередньо впливає на фізичну реальність, а не просто реєструє її.
Взаємодія фізики та психології
Одним з важливих аспектів N-Frame є синтез фізики, нейронауки та психології. Відповідно до цієї теорії, наші переконання, емоції, увага та наміри є важливими для того, як ми сприймаємо реальність на квантовому рівні. Теорія бере на озброєння концепцію функціонального контекстуалізму, яка вказує на те, що наші думки і вчинки завжди формуються залежно від конкретної ситуації та нашого внутрішнього стану.
Згідно з цією моделью, кожен спостерігач не просто впливає на результат спостереження, а й активно бере участь у формуванні квантових ймовірностей. Можна сказати, що ми не тільки бачимо світ таким, яким він є, але й частково створюємо його, залежно від того, як налаштоване наше сприйняття.
Квантова реальність та свідомість
Одним із найбільш радикальних аспектів N-Frame є гіпотеза про свідомість як фактор, що змінює ймовірності квантових результатів. Це означає, що, спостерігаючи за квантовими процесами, ми насправді не просто реєструємо їх, а і змінюємо ймовірність їх прояву. Як показують перші експерименти, зокрема роботи, проведені Діном Радіном, свідомість може впливати на квантові процеси, створюючи незначні зрушення в результатах спостереження.
Такий підхід може значно змінити наші уявлення не тільки про квантову фізику, а й про те, як ми взаємодіємо зі світом навколо нас.
Свідомість як творець реальності
Пропонована модель має значний потенціал для майбутніх досліджень, як у галузі квантової фізики, так і в психології, нейронауці та навіть штучному інтелекті. Якщо свідомість справді може змінювати фізичні процеси, це дає нові можливості для розуміння того, як ми сприймаємо реальність і як цей процес можна використовувати для покращення життя. Ці ідеї відроджують стародавні погляди на зв’язок між розумом і матеріїю, де людина є не просто спостерігачем, а активним учасником творення свого світу.
Дослідження цієї теми має потенціал не лише для наукових відкриттів, а й для практичного застосування в різних галузях, від психології до створення штучного інтелекту.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як припинити зациклюватися на помилках та почати жити.
