Про це повідомляє “Kreschatic” з посиланням на Psychology Today
Ми всі тримаємо вдома речі, які втратили практичне значення: стару чашку, квиток на концерт чи зношену футболку. На перший погляд це звичайне накопичення мотлоху, але в основі таких дій – глибокий психологічний процес. Пам’ятні дрібниці, або ж сувеніри, не просто речі – вони стають носіями нашої емоційної пам’яті, символами зв’язку з подіями, людьми або періодами життя. Новітні наукові дослідження доводять, що такі об’єкти мають набагато більший вплив на наші рішення, ніж ми звикли думати.
Особливий інтерес до таких речей проявляється під час необхідності з ними розпрощатися. Психологи дослідили, що збереження навіть невеликого елемента від улюбленого предмета знижує внутрішній супротив до його втрати. У цьому приховується потужний інструмент подолання психологічного болю від розставання з речами, які ми вважаємо своїми.
Як мізки створюють прив’язаність до речей
Коли ми володіємо певним об’єктом, ми починаємо цінувати його більше – це явище відоме як ефект володіння. Просто факт власності формує у нас почуття, що цей предмет важливий, навіть якщо його реальна цінність незначна. Це пояснює, чому люди неохоче продають або дарують свої речі, навіть коли ті їм більше не потрібні.
Проте дослідники з’ясували, що ефект володіння можна послабити, якщо запропонувати людині зберегти якусь дрібницю, пов’язану з цим об’єктом. Наприклад, фото улюбленого светра або номерний знак від проданого авто. Такий сувенір дає можливість зберегти емоційний слід, не тримаючи сам об’єкт.
Сила спогадів через символи
У кількох експериментах людей просили оцінити, за яку мінімальну суму вони готові продати речі, до яких мають емоційний зв’язок. Тих, кому пропонували мати пам’ятку (наприклад, фото предмета), оцінювали речі дешевше. Це означає, що сам факт наявності символу спогаду допомагав легше розпрощатися з річчю.
Ще цікавіше, що навіть коли річ поверталась у формі нового предмета (наприклад, DVD замість старої касети), ті, хто отримував міні-сувенір, охочіше йшли на обмін. Це вказує на гнучкість нашого сприйняття власності: емоційного спогаду достатньо, аби замінити фізичне володіння.
Яким чином мініатюрна річ замінює власність
В основі цього явища – відчуття збереженої ідентичності об’єкта. Маленька частинка, як наліпка, зображення чи текстильна бірка, зберігає асоціації з колишньою річчю. Люди все ще відчувають себе власниками “духу” предмета, навіть якщо фізично його більше немає.
Цей психологічний прийом дозволяє легше прийняти розставання. Ідея, що частина предмета залишається з нами, зменшує емоційний опір. Це може бути особливо корисно під час розчищення простору, переїзду або навіть при продажу речей.
Практичне використання ментальних сувенірів
Застосування ідеї сувенірів має потенціал не лише в побуті, а й у сфері споживацтва. Наприклад, бренди можуть пропонувати покупцям мініатюрні пам’ятні елементи під час обміну старих речей на нові. Це зменшує ефект володіння і стимулює продажі.
Ось як можна використати пам’ятні елементи у повсякденному житті:
- Робіть фото речей перед тим, як їх позбутися.
- Зберігайте символічну деталь – бірку, ґудзик або навіть клаптик тканини.
- Ведіть “щоденник речей” з короткими спогадами про кожен предмет.
- Діліться історіями про речі з близькими, щоб передати значення без фізичної передачі.
Що показали експерименти з реальними об’єктами
Остаточне підтвердження ідеї дало дослідження із залученням студентів, яким пропонували уявити себе власниками пляшки з логотипом університету. Ті, хто міг залишити собі наліпку як пам’ятку, значно охочіше погоджувалися на продаж самої пляшки. Це ще раз доводить: емоційна значущість може зберігатися без фізичної присутності об’єкта.
Таким чином, мініатюрні пам’ятні речі можуть стати ключем до вирішення проблеми надлишкового споживання та емоційної залежності від речей. Вони дозволяють залишити найцінніше – спогади – не тримаючи вдома зайвого мотлоху.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, чому ми віримо в очевидну неправду.
