Про це повідомляє “Kreschatic” з посиланням на Politexpert
Дентофобія — це стійкий, ірраціональний страх перед стоматологічним лікуванням, який змушує людину уникати відвідування стоматолога навіть у разі гострої необхідності. Вона не є простою тривогою чи дискомфортом, а справжньою психологічною фобією, що може суттєво погіршити якість життя. Такий страх здатний перерости в панічні атаки, втрату свідомості або різке підвищення артеріального тиску під час відвідування лікаря.
За даними Американської асоціації стоматологів, понад 36% пацієнтів визнають, що відчувають сильний страх перед стоматологічним кріслом, а близько 12% страждають на клінічно значущу дентофобію. Страх може бути викликаний попереднім негативним досвідом, болем, запахами або навіть виглядом стоматологічних інструментів. У тяжких випадках фобія стає причиною тривалого ігнорування проблем із зубами, що призводить до складніших захворювань.
Основні симптоми дентофобії
Психофізіологічні реакції на страх перед стоматологом проявляються комплексно, включаючи як емоційні, так і тілесні ознаки. Стан страху зазвичай супроводжується тахікардією, тремором, пітливістю, порушенням дихання та навіть нудотою. У деяких випадках виникає відчуття безпорадності, бажання втекти або уникнути ситуації будь-яким способом.
Симптоматика може з’являтися задовго до візиту — наприклад, при згадці про стоматолога або при записі на прийом. У більшості випадків люди з дентофобією вигадують приводи, аби не йти до лікаря, відкладаючи лікування роками. Це формує замкнуте коло: чим гірше стан зубів — тим більший страх, і тим складніше розпочати лікування.
- Підвищений пульс і серцебиття при думці про стоматолога
- Панічні атаки або втрата свідомості перед входом у клініку
- Ірраціональні страхи болю, інфекцій або ускладнень
- Уникнення розмов про зубне здоров’я
- Відкладання або повна відмова від візитів до лікаря
Причини розвитку фобії
Одна з найпоширеніших причин дентофобії — травматичний досвід лікування у дитинстві або молодості. Якщо лікування супроводжувалося болем або грубим ставленням з боку лікаря, це може сформувати стійку негативну установку. Іноді страх передається у родині, коли батьки негативно відгукуються про стоматологів при дітях.
Також чинником розвитку фобії можуть бути особливості нервової системи — знижений больовий поріг, підвищена тривожність або вразливість. Деякі пацієнти бояться не лише болю, а й втрати контролю під час процедури або відчуття безпорадності у кріслі.
- Негативний досвід у минулому
- Страх втратити контроль або довіритися лікарю
- Травмуючі історії від знайомих або ЗМІ
- Підвищена чутливість до болю
- Соціальні чи культурні установки
Психологічні аспекти дентофобії
З психологічної точки зору дентофобія належить до специфічних фобічних розладів і входить до класифікації DSM-5. Її розвиток пов’язаний з надмірною активністю мигдалевидного тіла мозку, яке відповідає за обробку емоцій страху. При цьому мислення стає ірраціональним, домінують катастрофічні сценарії навіть при незначних процедурах.
Нерідко дентофобія супроводжується коморбідними станами: депресією, генералізованим тривожним розладом, обсесивно-компульсивним синдромом. Ці психічні порушення підсилюють страх і ускладнюють діагностику та лікування. Саме тому важливе міждисциплінарне співробітництво стоматолога з психотерапевтом.
- Наявність супутніх психічних розладів
- Активізація зони мозку, що відповідає за страх
- Ірраціональні уявлення про процедури
- Підвищене очікування болю та шкоди
- Нав’язливі думки і фіксація на симптомах
Методи діагностики та лікування
Діагностика дентофобії проводиться з використанням психометричних шкал, наприклад, Modified Dental Anxiety Scale (MDAS) або Dental Fear Survey (DFS). Пацієнт заповнює анкету, де оцінює рівень тривожності в різних ситуаціях. Це дозволяє визначити тяжкість розладу та обрати відповідну стратегію допомоги.
Основними методами лікування є когнітивно-поведінкова терапія, систематична десенсибілізація, гіпнотерапія та застосування методів релаксації. У складних випадках використовують медикаментозне супроводження — седативні препарати або легку седацію. Важливо також створити для пацієнта середовище довіри та комфорту.
- Психологічна діагностика з використанням анкет
- Когнітивно-поведінкова терапія
- Прогресивна м’язова релаксація
- Використання медикаментів під контролем лікаря
- Позитивне підкріплення та поетапне звикання до процедур
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що таке трипанофобія.
