Про це повідомляє “Kreschatic” з посиланням на КТРК
Трипофобія — це стан, який характеризується інтенсивним відчуттям страху або відрази при вигляді скупчень дрібних отворів або візерунків, що нагадують їх. Реакція може виникати на природні об’єкти, такі як стільники бджіл чи насіння лотоса, а також на штучні предмети з подібною текстурою. Деякі люди відчувають лише легкий дискомфорт, тоді як інші — сильну паніку та фізичні симптоми.
Попри те, що термін «трипофобія» не внесено до офіційних діагностичних класифікаторів, цей феномен набув широкого обговорення в наукових колах і медіа. Дослідники розглядають його як реакцію, пов’язану з еволюційними механізмами уникнення небезпеки, адже схожі візерунки можуть нагадувати шкідливі рослини або тварин. Розуміння природи цього страху допомагає ефективніше працювати з його проявами.
Причини виникнення трипофобії
Дослідження свідчать, що реакція на скупчення отворів може бути результатом поєднання вроджених і набутих факторів. Деякі вчені вважають, що схильність до трипофобії може передаватися генетично, як частина інстинкту уникнення потенційно небезпечних об’єктів. Інші підкреслюють роль особистого досвіду та асоціацій, сформованих у дитинстві.
Серед поширених тригерів — фотографії шкірних висипів, мікроскопічні зображення, пористі поверхні, а також дрібні отвори в харчових продуктах. У більшості випадків реакція є миттєвою і не контролюється свідомо, що свідчить про глибоке емоційне коріння цього явища.
Симптоми та реакції організму
Люди з трипофобією можуть відчувати широкий спектр симптомів — від легкого занепокоєння до вираженої панічної атаки. Найпоширеніші прояви включають прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння та відчуття нудоти. У деяких випадках додаються головний біль або запаморочення.
Психологічно трипофобія супроводжується відчуттям тривоги, огиди або навіть страху, який складно пояснити раціонально. Це може впливати на повсякденне життя, обмежуючи людину у виборі зображень, предметів і навіть місць перебування.
Можливі підходи до подолання страху
Одним із ключових методів роботи з трипофобією є десенсибілізація, що передбачає поступове і контрольоване зіткнення з тригерами. Це допомагає знизити інтенсивність реакції та навчитися спокійніше сприймати зображення або об’єкти. У деяких випадках ефективними можуть бути методи когнітивно-поведінкової терапії.
Додатково застосовують техніки релаксації, дихальні вправи та роботу з уявою для зменшення напруги. Важливо враховувати індивідуальні особливості людини, адже чутливість до тригерів може суттєво відрізнятися.
Як уникати небажаних реакцій у побуті
Запобігання зустрічі з тригерами допомагає зменшити ризик гострих епізодів трипофобії. Це може включати уникання перегляду певних зображень у медіа, фільтрацію вмісту в соціальних мережах або підбір предметів інтер’єру без пористих текстур.
Також корисним є інформування близьких про особливості стану, щоб вони могли підтримати та уникати випадкового провокування реакції. Усвідомлений підхід допомагає зберегти психологічний комфорт у повсякденних ситуаціях.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як називається страх швидкості.
