Дослідження, опубліковане у The Cognitive Behaviour Therapist, описує феномен дезадаптивного денного марення (MD) як нав’язливий цикл фантазій, що поглинають людину і призводять до психологічних проблем. Вчені з Middlesex University визначають цей стан як занурення у вигадані світи, яке відрізняється від звичайної уяви масштабом і неможливістю контролю, пише Kreschatic.
Коли уява переходить межу
Звичайне денне марення допомагає зняти стрес і стимулює творчість, однак у випадку дезадаптивного формату воно стає некерованим. Люди з MD можуть проводити до 57% свого часу у фантазіях замість приблизно 16%, характерних для більшості. Це призводить до почуття провини, сорому та занепаду продуктивності. Водночас уява базується на ідеалізованих образах, що посилює відчуття розриву між мріями і реальністю.
Дослідники підкреслюють, що проблема полягає не у змісті фантазій, а в їхній інтенсивності та некерованості. Неможливість вийти з цього стану створює додаткову напругу, посилює тривожність і може впливати на навчання, роботу та соціальні контакти.
Модель дезадаптивного марення
Щоб краще зрозуміти механізм MD, вчені розробили модель із семи ключових складових. Вона включає ранні життєві переживання, базові переконання про себе і світ, фактори, що запускають марення, емоційні реакції, функціональний вплив на життя, внутрішні оцінки та тематику самих фантазій.
На прикладі учасників дослідження видно, що уява дає відчуття прийняття, впевненості та мотивації, проте водночас ізолює від реального досвіду та знижує самооцінку. Так формується розрив між «ідеальним я» у фантазії та реальним образом себе.
Як використати мрії на користь
Науковці підкреслюють, що денне марення не є суто негативним явищем. Воно може стати ресурсом для креативності, відновлення сил і натхнення. Проблема виникає лише тоді, коли уява починає витісняти реальність. Важливим є усвідомлення межі: чи приносить марення радість і відпочинок, чи воно заважає навчатися, працювати й будувати стосунки.
Щоб оцінити власний стан, дослідники пропонують відповісти на запитання про те, наскільки часто людина надає перевагу фантазіям над реальними справами, і наскільки дратує переривання цих уявних сюжетів. Це допомагає визначити, чи переросло марення у дезадаптивну форму.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, який фрукт визнали найкориснішим.
