За останнє століття середня тривалість життя у багатьох країнах зросла на десятки років, що породило очікування, ніби в майбутньому люди регулярно доживатимуть до ста років. Проте нове дослідження, на яке посилається Baltimore Chronicle, свідчить: темпи зростання цього показника вже суттєво сповільнюються, і найближчим часом навряд чи варто чекати чергового прориву. Міжнародна група вчених проаналізувала демографічні дані у 23 розвинених країнах за період ХХ століття та застосувала шість різних моделей прогнозування. Їхній висновок однозначний: тривалість життя продовжуватиме зростати, але вдвічі повільніше, ніж у минулому, пише Kreschatic.
Дослідження показало, що люди, народжені у 1980 році, в середньому не досягнуть 100-річного віку. Жодна з аналізованих когорт, включно з поколіннями 1939–2000 років, не має шансів подолати цей рубіж. Вчені наголошують, що основний внесок у стрімке зростання тривалості життя у минулому зробили значні успіхи у зниженні дитячої смертності. Проте тепер у країнах з високим рівнем доходів можливості для подальшого скорочення смертності на ранніх етапах життя практично вичерпано.
Дані та моделі прогнозування
Дослідники використали історичні записи, поєднавши їх із шістьма прогнозними моделями. Аналіз охопив населення з низьким рівнем смертності та високим рівнем медичного забезпечення. Виявилося, що між 1900 і 1938 роками середня тривалість життя зростала на 5,5 місяця з кожним поколінням. Для народжених після 1939 року темпи підвищення знизилися до 2,5–3,5 місяця. Це означає, що досягнення межі біологічних можливостей людини стає дедалі очевиднішим.
За словами дослідників із Інституту демографічних досліджень імені Макса Планка та Університету Вісконсин-Медісон, навіть якщо рівень виживання дорослих покращуватиметься удвічі швидше від прогнозованого, цього буде недостатньо, аби повторити рекорди приросту початку ХХ століття. Відтак майбутнє людства радше визначатиметься поступовими змінами, ніж революційними проривами.
Чому тривалість життя зростала так швидко
Основною причиною безпрецедентного зростання у першій половині ХХ століття було різке скорочення дитячої смертності. Впровадження масових програм вакцинації, покращення умов гігієни та доступ до сучасної медицини врятували мільйони життів у ранньому віці. Це забезпечило значний статистичний стрибок у середніх показниках.
Сьогодні подібних резервів практично немає. В розвинених країнах дитяча смертність перебуває на рекордно низькому рівні, тож подальші покращення не зможуть істотно вплинути на загальну тривалість життя. Водночас ключовим чинником стають індивідуальні звички дорослого населення — рівень фізичної активності, харчування, доступ до медичних послуг.
Які наслідки для суспільства
Розуміння обмежень у зростанні тривалості життя має велике значення для планування системи охорони здоров’я, пенсійних програм та соціальної політики. Очікування, що люди масово житимуть понад 100 років, наразі виглядають нереалістичними. Це означає, що уряди мають адаптувати фінансові та соціальні стратегії до нових реалій.
Водночас дослідження наголошує на важливості профілактики хвороб і підвищення якості життя у літньому віці. Вчені вважають, що хоча загальна тривалість життя може зростати повільніше, завдання суспільства полягає у тому, щоб забезпечити людям більше років активного та здорового існування.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, чому так складно сказати «ні».
