У матеріалі Kreschatic, який базується на публікації Psychology Today, розглядається унікальна навичка, що здатна радикально вплинути на наше мислення й повсякденне життя. Йдеться про так зване «усвідомлення розриву» між внутрішнім досвідом і його словесним відображенням. Дослідники підкреслюють: мова є лише символічним інструментом, який не здатен повністю передати складність емоцій, що формуються завдяки біоелектричним та нейроелектричним процесам. Саме ця невідповідність лежить в основі нашої креативності, навчання й розвитку.
Фахівці звертають увагу на те, що відчуття та переживання завжди ширші за слова, якими ми намагаємося їх описати. Нейрони, що передають сигнали за допомогою серотоніну, дофаміну чи норадреналіну, формують унікальну палітру емоцій. Водночас будь-яке визначення — «сум», «радість» чи «страх» — є лише спрощенням, яке не може відобразити всієї глибини внутрішнього стану. Саме в цьому напруженні між досвідом і його описом прихований потенціал людської свідомості.
Фундаментальна особливість свідомості
Психологи підкреслюють, що мозок перекладає фізичні подразники на мову електричних імпульсів. Так виникають відчуття, які ми намагаємося окреслити словами. Однак слова завжди залишаються умовними знаками. Емоційна інтенсивність, що супроводжує ці відчуття, практично зникає під час вербалізації. Цей феномен розглядається як одна з базових характеристик свідомості: постійне коливання між внутрішнім переживанням і зовнішнім висловлюванням.
Дослідження показують, що у психологічному сенсі саме ця різниця між тим, що відчуває людина, і тим, що вона говорить, створює основу для пошуку смислів. Людська свідомість перебуває в постійному русі між відчуттями та інтерпретаціями, що стимулює творчість і розвиток мислення.
Неточний переклад емоцій
Емоції формуються як складні тілесні події, у яких беруть участь гормональні реакції, нейронні мережі та біоелектричні процеси. Наприклад, страх викликає пришвидшене серцебиття, напруження м’язів і викид кортизолу, ще до того, як людина встигає усвідомити саму емоцію. Тоді як слово «страх» є лише узагальненим маркером для опису цього багатошарового стану.
Американські психологи Карл Роджерс і Юджин Джендлін наголошували на значенні «відчутого сенсу» — тілесного усвідомлення, яке не завжди має назву, але відіграє вирішальну роль у внутрішній орієнтації. Усвідомлення цього проміжку між тілесним досвідом і мовною інтерпретацією дозволяє краще розуміти себе й будувати автентичні стосунки з іншими.
Як напруження стимулює навчання
Когнітивний дисонанс виникає тоді, коли наші переконання не збігаються з реальністю. Цей стан дискомфорту змушує або змінювати поведінку, або переглядати погляди. Саме тут активується «усвідомлення розриву», яке допомагає вчитися, розширювати світогляд і виходити за межі усталених уявлень.
На цьому ґрунті народжуються мистецтво, наука й філософія. Людина намагається дати форму невимовному через картини, музику чи поезію. Такий процес є не лише способом вираження, але й рушійною силою для індивідуального й суспільного розвитку.
Потенціал для трансформації
Дослідники підкреслюють, що вміння розрізняти феноменологічний досвід і думки, а також відрізняти реальність від ідеологічних наративів має ключове значення для психологічного благополуччя. Невміння робити таке розрізнення призводить до непорозумінь, ізоляції та навіть конфліктів.
Натомість формування навички «усвідомлення розриву» здатне змінити життя. Вона дозволяє сприймати багатошаровість реальності, краще розуміти інших та уникати пастки надмірних узагальнень. Така компетентність може стати фундаментальною для майбутньої еволюції людства, вважають автори дослідження.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як формується здорове сприйняття взаємних меж.
