Селенофобія — це рідкісний тривожний розлад, при якому людина відчуває ірраціональний страх перед Місяцем або його відображенням у нічному небі. За інформацією Kreschatic із посиланням на My.Klarity Health, селенофобія відноситься до специфічних фобій згідно з DSM-5 і зустрічається переважно серед дітей та підлітків, але може зберігатися і в дорослому віці. У медичній літературі цей стан вперше описаний на початку ХХ століття, а сьогодні йому присвячені численні дослідження у сфері клінічної психології.
Клінічні прояви селенофобії зафіксовані у пацієнтів із підвищеним рівнем тривожності, схильністю до панічних атак і надмірною чутливістю до природних явищ. Основними ознаками є неспокій, панічний стан, бажання уникати нічного неба, а також фізіологічні симптоми: серцебиття, тремтіння, задишка, пітливість. Найчастіше страх формується у дитячому віці на тлі травматичних подій або під впливом фільмів і міфів про Місяць.
Витоки і перші згадки селенофобії
Перші офіційні згадки про селенофобію з’явилися у працях європейських психіатрів, зокрема німецького вченого Ернста Крепеліна, який описував страхи, пов’язані із нічними світилом. Згодом термін «selenephobia» увійшов до міжнародної медичної класифікації як окрема специфічна фобія. Науковці підкреслюють, що у виникненні селенофобії значну роль відіграє поєднання спадковості та психосоціальних факторів.
Причинами фобії можуть бути як особливості функціонування нервової системи, так і негативний досвід, пов’язаний із темрявою чи нічними подіями. Дослідження відзначають, що страх перед Місяцем часто поєднується з іншими нічними тривогами — страхом темряви, самотності, блискавки чи відкритого простору.
Симптоми селенофобії та їх вплив на життя
Селенофобія проявляється низкою симптомів, які виникають при вигляді Місяця чи думці про нього. Людина може відчувати прискорене серцебиття, сухість у роті, тремтіння, бажання втекти чи сховатися, а також гостру тривогу. Нерідко ці симптоми посилюються у нічний час або під час повного Місяця.
На емоційному рівні селенофобія супроводжується постійним очікуванням небезпеки, відчуттям безсилля та порушенням звичного ритму життя. Деякі люди повністю уникають вечірніх прогулянок, зачиняють штори, а також уникають інформації чи зображень, пов’язаних із Місяцем.
Діагностика та способи лікування селенофобії
Діагностика селенофобії здійснюється кваліфікованим психологом або психіатром, який застосовує спеціальні клінічні опитувальники й методики для визначення характеру страху. Особлива увага приділяється тривалості, інтенсивності симптомів і їх впливу на повсякденне життя пацієнта. Дослідники зазначають, що селенофобія може існувати як ізольовано, так і у поєднанні з іншими тривожними розладами.
До основних методів лікування належить когнітивно-поведінкова терапія, яка допомагає поступово знизити інтенсивність страху за рахунок роботи з думками та реакціями. У деяких випадках застосовують фармакотерапію, а також релаксаційні техніки та вправи на дихання, щоб зменшити прояви тривожності. Важливо відзначити, що своєчасне звернення до фахівця значно підвищує ефективність лікування.
Відомі клінічні випадки та наукові дослідження
У світовій медичній практиці описано низку унікальних випадків селенофобії, коли пацієнти повідомляли про гострий страх перед нічним світилом навіть у дорослому віці. Зокрема, у 2006 році журнал Journal of Anxiety Disorders опублікував опис випадку жінки, яка страждала на селенофобію з дитинства, і позитивно реагувала на когнітивно-поведінкову терапію. Також серед психіатрів відомі приклади, коли фобія виникала на тлі інших психічних розладів.
Наукові джерела акцентують на важливості комплексного підходу до вивчення селенофобії та її впливу на якість життя. Дослідники наголошують: навіть незначні прояви цієї фобії можуть бути сигналом про глибші психологічні проблеми, що потребують професійної допомоги.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що гносиофобія — це маловідома, але задокументована форма фобії.
