За даними Psychology Today, дослідження показують, що робота над одним завданням у визначений проміжок часу значно підвищує концентрацію та продуктивність. Проблема полягає в тому, що перехід між завданнями часто залишає так званий «осад уваги», через який частина думок продовжує повертатися до незавершеної роботи. Це знижує ефективність і розсіює увагу, повідомляє Kreschatic.
Фахівці пояснюють, що сучасні методи організації часу — тайм-блокінг чи тайм-боксинг — дозволяють структурувати робочий процес, але не гарантують позбавлення від «ментальних хвостів». Організаційна наука підтверджує: навіть якщо завдання тимчасово відкладене, мозок не завжди готовий від нього відпустити. Тому потрібні спеціальні техніки, щоб зменшити ризик втрати концентрації.
Чому виникає «осад уваги»
У 2009 році вчена Софі Леруа довела, що залишені незавершеними справи створюють стійке відчуття неповного процесу. Це проявляється в тому, що навіть працюючи над новим завданням, частина уваги залишається прив’язаною до попереднього. В результаті страждає продуктивність і швидкість виконання поточних дій.
Подальші дослідження довели, що феномен «attention residue» має системний характер: він з’являється щоразу, коли людина свідомо знає, що мусить повернутися до відкладеного завдання. Саме це нагадує шкідливий ефект багатозадачності, коли увага розсіюється на кілька напрямків одночасно.
План «готовності до відновлення»
Щоб мінімізувати наслідки «осаду уваги», психологи радять створювати короткий план повернення до завдання. Його суть полягає в тому, щоб перед переходом до іншої справи зафіксувати у письмовій формі наступний конкретний крок. Це може бути коротка інструкція: «Коли відкрию документ, внесу дані у таблицю», або «Коли повернуся до тексту, напишу діалог у третьому розділі».
Така техніка базується на принципах «імплементаційних намірів», досліджених Пітером Голлвіцером та Анною Ахтцигер. Вона дозволяє мозку «відпустити» незавершене завдання, оскільки є чіткий сценарій дій для його відновлення. Це не тільки зберігає увагу, але й допомагає швидше увійти в робочий ритм після паузи.
Завершеність і ритуали закриття
Експерти зазначають, що навіть повністю виконане завдання не завжди означає завершеність у психологічному сенсі. Щоб уникнути ментального «чіпляння», корисно створювати ритуали закриття: зробити короткий запис про висновки, зафіксувати ключові спостереження чи вказати інструкції для майбутньої роботи.
Такі прості дії формують відчуття повного закінчення процесу. Це допомагає мозку зосереджуватися на наступних завданнях без додаткового навантаження та внутрішнього повернення до вже зробленого.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як цифровий світ змінює мозок дітей.
