Про це повідомляє “Kreschatic” з посиланням на SciTechDaily
Міжнародний проєкт ITER досягнув однієї з найбільших віх у створенні першого у світі термоядерного реактора, здатного виробляти більше енергії, ніж споживає. Завершено збирання найпотужнішого у світі надпровідного магніту — Центрального соленоїда, який стане “серцем” токамака, реактора, що імітує сонячну енергію. Цей технічний прорив — не лише результат інженерної досконалості, а й доказ глобальної наукової співпраці понад 30 країн світу.
Магніт, що важить близько 1000 тонн, був виготовлений у США і вже доставлений до Франції, де зводиться головний майданчик ITER. Він створює потужне магнітне поле, необхідне для запуску плазмового струму та утримання надгарячої плазми — умови, в яких відбувається термоядерний синтез. У комплексі з іншими кільцевими магнітами з Європи, Китаю та Росії він утворює замкнену магнітну пастку, що дозволяє зберігати енергію, подібну до тієї, що виникає в надрах зірок.
Як працює система магнітного утримання ITER
Ключовим компонентом реактора є надпровідні магніти, що функціонують при температурі -269°C, досягнутій завдяки рідкому гелію. Їхнє завдання — створити стабільне магнітне поле, яке утримує плазму в центрі токамака, не даючи їй торкатися стінок камери. Саме плазма — це середовище, де відбувається злиття ядер водню з виділенням енергії.
Система включає кілька типів магнітів: тороїдальні, полоїдальні та коригувальні, кожен з яких виконує свою функцію — від стабілізації плазми до точного контролю її форми. Центральний соленоїд генерує головний індукційний струм, який розігріває і запускає плазму. Уся система є пульсуючою — вона працює в режимах коротких імпульсів по 300–500 секунд, упродовж яких реактор досягає максимальної ефективності.
Прогнозована енерговіддача та переваги
ITER має на меті довести, що термоядерна енергія може бути не лише реальною, а й надзвичайно ефективною. Планується, що установка вироблятиме 500 мегават потужності, споживаючи лише 50 мегават для її розігріву — коефіцієнт ефективності 10:1. Це перетворить реактор на так звану “горючу плазму”, де більшість тепла підтримується внутрішнім синтезом.
У разі успіху, технології ITER стануть основою для наступного покоління комерційних термоядерних електростанцій. Вони зможуть забезпечити світ невичерпним, безпечним і вуглецево-нейтральним джерелом енергії без ризиків, притаманних традиційній ядерній енергетиці. Проєкт також слугуватиме масштабною дослідницькою платформою для вдосконалення методів утримання та стабілізації плазми.
Унікальна міжнародна кооперація
Проєкт ITER об’єднує сім основних учасників: Європу, США, Китай, Індію, Японію, Корею та Росію. Кожна країна виготовляє окремі компоненти, які потім збираються у Франції. Наприклад, США відповідають за Центральний соленоїд, Японія — за значну частину тороїдальних котушок, а Індія — за створення кріостата, гігантського контейнера для охолодження всього реактора.
Фінансування побудоване на принципі розподілу зобов’язань, де більшість витрат вкладається у власні компанії-учасниці. Таким чином, країни отримують не лише доступ до інтелектуальної власності проєкту, а й прямі економічні вигоди через розвиток високотехнологічного виробництва та науково-технічного потенціалу.
Трансфер технологій і роль приватного сектору
ITER також виступає як платформа для обміну знаннями між урядами та приватними компаніями. Починаючи з 2024 року, була запущена програма залучення приватного сектору до використання напрацювань проєкту. Це включає відкритий доступ до даних, документації та розробок, необхідних для пришвидшення комерціалізації термоядерних технологій.
Протягом останніх років інвестиції приватного сектору в термоядерні дослідження зросли в десятки разів. Це стимулювало ITER до створення каналів співпраці з компаніями, що розробляють інновації для вирішення технічних викликів, таких як охолодження, матеріали та управління плазмою. Така взаємодія дозволяє пришвидшити реалізацію масштабного впровадження термоядерної енергетики в енергетичну інфраструктуру світу.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що судові позови як інструмент децентралізації штучного інтелекту.
