Про це повідомляє “Kreschatic” з посиланням на The Conversation
Ідея перенесення свідомості людини в цифровий простір здається майбутньою фантастикою, проте науковці досліджують цю можливість. Такий процес, відомий як «завантаження розуму», означає створення копії мозку у вигляді комп’ютерної симуляції, де людина зберігає свою свідомість і спогади без фізичного тіла. Теоретично це відкриває двері до цифрового існування, де людина могла б виконувати реальні та фантастичні дії віртуального світу.
Проте, хоча це звучить привабливо, наукові виклики надзвичайно складні. Мозок вважають найскладнішим об’єктом у відомому Всесвіті через мільярди нейронів і трильйони зв’язків між ними. Щоб відтворити цей складний механізм, потрібні не лише надзвичайно точні дані, але й величезна обчислювальна потужність. Сьогодні технології та наукові знання знаходяться на початкових етапах такого масштабного проекту.
Симуляція сенсорного досвіду як необхідна умова
Для успішного завантаження розуму симуляція повинна включати не лише структуру мозку, а й відтворення всіх органів чуття. Людина у віртуальному просторі потребує відчуттів зору, слуху, дотику, нюху і навіть внутрішніх сигналів тіла, таких як пульс або ритм сну. Відсутність сенсорної інформації спричиняє психічні розлади, що доводять дослідження сенсорної депривації.
Це означає, що цифрова копія мозку повинна отримувати точні та реалістичні дані зі свого віртуального оточення. Будь-які спотворення можуть мати серйозні наслідки для свідомості. Наразі науковці не володіють технологіями для створення таких високоточних симуляцій, що обмежує реальність завантаження розуму.
Технічні виклики сканування мозку
Першим кроком до цифрового завантаження є детальне сканування і створення тривимірної карти мозку людини. Для цього потрібне обладнання, що перевищує можливості сучасних МРТ, здатне фіксувати мікроскопічні структури нейронів і їхніх взаємозв’язків. Зараз науковці лише вивчають мозок дрібних тварин, таких як мушки чи миші, а повна карта людського мозку поки що недосяжна.
Навіть наявність повної карти не вирішує проблему моделювання нейронної активності. Кожен нейрон змінює свою роботу у відповідь на сигнали, тому необхідно враховувати динамічні процеси, що відбуваються на молекулярному рівні. Науковці не визначили, наскільки глибоко потрібно йти у деталях, щоб створити працюючу цифрову копію.
Перспективи та часові рамки розвитку технології
Для спрощення завдання дослідники розглядають можливість моделювати лише основні функції мозку, не копіюючи всі біологічні особливості. Цей підхід вимагає глибшого розуміння механізмів мислення, що наразі є однією з найбільших невідомих у нейронауках. Заміна біологічних нейронів штучними також перебуває на ранніх стадіях, адже замінити хоча б один нейрон на штучний поки що неможливо.
Попри технічні складнощі, розвиток обчислювальних технологій і штучного інтелекту відбувається експоненційно. Очікується, що за кілька десятиліть з’являться значні прориви, що можуть наблизити ідею цифрової безсмертності до реальності. Фінансування таких досліджень активно підтримується інвесторами, зацікавленими у продовженні життя.
Етичні та соціальні питання завантаження розуму
Крім технологічних, існують серйозні етичні проблеми, пов’язані з цифровим існуванням людини. Питання прав свідомості, безпеки, приватності та потенційних наслідків для суспільства залишаються відкритими. Можливість «жити в комп’ютері» ставить під сумнів фундаментальні уявлення про життя і смерть.
Вирішення цих питань вимагає широкої суспільної дискусії та законодавчого регулювання. Саме ці аспекти можуть вплинути на те, як і коли технологія завантаження розуму стане частиною реального життя.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що штучний інтелект навчився бачити як людський мозок.
