Про це повідомляє “Kreschatic” з посиланням на HackerNoon
Використання штучного інтелекту дедалі частіше позиціонується як революція в бізнесі, але по суті це лише еволюція старої практики — аутсорсингу. Під прикриттям обіцянок про “розумних помічників” і “цифрових співробітників” ховається простий підхід: передача завдань сторонній системі, яка діє за інструкціями. Цей процес створює ілюзію автономії, але насправді повторює логіку делегування, яку давно застосовують у традиційній економіці.
Глобальні корпорації, стартапи та уряди вкладають мільярди у розвиток ШІ не лише через інновації, а й через сподівання на скорочення витрат. Така стратегія нагадує часи, коли промисловість масово переносила виробництво до Китаю задля економії. Сьогодні функції обробки інформації, прийняття рішень і аналізу передають не людині в іншій країні, а цифровому алгоритму — і це нова форма ділової оптимізації.
Проблеми безпеки та уразливість систем
Попри популярність, поточна архітектура великих мовних моделей має критичні обмеження. Однією з них є відсутність розмежування між інструкціями розробника та введенням користувача. Це дозволяє так звані “prompt injection” атаки — коли текст, що вводиться користувачем, змінює поведінку ШІ всупереч первісному задуму. У практичному застосуванні це означає, що будь-який файл або повідомлення може приховано вбудовувати інструкції, які модель виконає без контролю.
Це викликає серйозні ризики в автоматизованих системах, особливо в рекрутингу, онлайн-сервісах і системах управління. Кандидати можуть маніпулювати алгоритмами підбору персоналу через спеціальні команди у резюме, а користувачі — через повідомлення в чаті або відгуки. У таких умовах автоматизація стає не лише ненадійною, а й небезпечною, оскільки моделі не можуть визначити, що є командою, а що — просто даними.
Ринок інвестицій диктує нову норму
Фінансовий тиск на компанії змушує їх приймати ШІ як частину маркетингового сигналу, а не виключно через технічну доцільність. Гучні обіцянки та оптимістичні прогнози стають важливішими за реальні досягнення. Компанії, які сумніваються у впровадженні ШІ, ризикують втратити підтримку інвесторів. Це особливо видно на прикладі публічних компаній, де будь-яке негативне висловлювання щодо ШІ може спричинити падіння акцій.
Таким чином, риторика навколо ШІ більше не є питанням технологічного вибору — вона перетворилася на вимогу ринку. Очільники компаній змушені озвучувати прогрес у сфері ШІ, аби не здаватися “відсталими”. Це породжує спотворену інформаційну реальність, де оптимістичні заяви про ШІ заміщають реальні звіти про продуктивність.
Штучний інтелект як засіб ринкової переваги
Ідея використання ШІ у ключових галузях — від медицини до фінансів — приваблива тим, що дозволяє компаніям виглядати інноваційними без реального прориву. Це створює ілюзію зростання, яка вкрай необхідна після провалу попередніх технологічних наративів: криптовалют, Web3, NFT, метавсесвіту. ШІ став черговим “рятівником”, у якого вкладаються мільярди, хоча самі рішення часто не демонструють фундаментально нових можливостей.
Ключові гравці, такі як Microsoft чи Google, використовують ШІ не лише для створення продуктів, а й для підтримки власної позиції в індексах, інвестиційних портфелях та інформаційному порядку денному. Це дозволяє їм диктувати напрям розвитку всієї галузі, одночасно блокуючи менших конкурентів через бар’єри доступу до обчислювальних потужностей та навчальних даних.
Ідеологія ШІ як бізнес-стратегія
ШІ дедалі більше використовується як ідеологічний інструмент — він уособлює ідею безперервного прогресу, заміни людини машиною та ефективності без обмежень. Але така риторика відволікає від ключового факту: значна частина завдань, які “автоматизуються”, ніколи не вимагали справжнього інтелекту. Це повторювані дії, які виконуються за шаблоном. І саме такі завдання стали мішенню для “розумних” рішень.
Реклама ШІ часто прикрашає звичайні процеси — сенсори, що існували десятиліттями, тепер називають “AI-powered”, а прості скрипти — “розумними системами”. Це дозволяє збільшити вартість продуктів, створюючи відчуття прориву, якого насправді немає. У підсумку, ШІ не стільки доповнює людину, скільки виконує роль дешевшого працівника, позбавленого прав, потреб і захисту.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, чи може штучний інтелект мислити і чи має він право на це.
