У матеріалі The Conversation пояснюється, чому нейромережі сприймають світ інакше, ніж люди, що призводить до появи неприродних, перенасичених кольорів у згенерованих зображеннях, Kreschatic пише.
Розвиток штучного інтелекту дозволив створювати надреалістичні картинки, проте більшість із них мають дивну «штучну» естетику. За словами дослідників, це результат того, що ШІ не бачить світ так, як людське око. Людина сприймає кольори, світло і простір крізь емоційний досвід, тоді як машина аналізує лише числові співвідношення й візуальні закономірності, перетворюючи природну картинку на математичну формулу.
Як штучний інтелект сприймає реальність
Комп’ютерний зір базується на статистичних моделях, які аналізують мільйони прикладів, щоб «зрозуміти», як виглядають предмети. Але на відміну від людини, ШІ не має сенсорного досвіду — він бачить лише пікселі, що перетворюються на масив чисел. Тому його уявлення про красу чи гармонію є результатом алгоритму, а не відчуття.
Коли система намагається відтворити сцену, вона підсилює контраст, додає чіткість і насиченість, щоб створити максимально «виразне» зображення. У результаті картини виходять яскравішими, ніж у реальному світі, але й менш живими. Вони сприймаються як копія без душі, хоча технічно можуть бути бездоганними.
Чому нейромережі спотворюють кольори і текстури
Під час навчання ШІ поглинає величезні бази фото з інтернету, серед яких багато відредагованих зображень. Алгоритм не розрізняє, де природний колір, а де результат фільтра чи корекції, тому робить надмірну насиченість своєю нормою. У такий спосіб він «вивчає» стиль сучасних соцмереж, а не реальності.
Ще одна причина — відсутність у системи здатності враховувати контекст. Людське око реагує на відтінки залежно від освітлення, фону й емоційного стану. Машина ж оцінює кожен піксель окремо, без розуміння загальної сцени. Саме тому на AI-зображеннях небо занадто синє, шкіра — занадто гладка, а світло виглядає як глянцевий спалах.
Як можна зробити зображення ШІ природнішими
Фахівці пропонують навчати моделі не лише на статистичних даних, а й на принципах людського сприйняття. Це означає — додавати у тренувальні набори фотографії без редагування, а також запроваджувати алгоритми, які враховують контекст освітлення, глибину простору і кольорову адаптацію.
Крім того, важливо навчити системи відрізняти технічну чіткість від естетичної виразності. Людське сприйняття не прагне досконалості — навпаки, невелика «недосконалість» робить картинку живою. Коли ШІ навчиться цьому, зображення стануть ближчими до реальності, а не лише до математичної моделі.
Що чекає на візуальне мистецтво майбутнього
Поява штучного зору змінює уявлення про мистецтво й сприйняття краси. Якщо раніше фотографія прагнула точності, то тепер вона може стати виразом алгоритмічної естетики, де головне — не реальність, а її цифрова інтерпретація. Це створює новий напрям — симбіоз людського бачення та машинного аналізу.
Майбутнє візуальної культури, ймовірно, належить співпраці людини й ШІ. Художники та дизайнери можуть використовувати штучний інтелект як інструмент, що розширює межі уяви, але не замінює людську інтуїцію та емоційність.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як дані соцопитувань у США вводять в оману та що показало дослідження.
