Мистецтво, натхненне штучним інтелектом, дедалі частіше ставить питання: чи можемо ми ще відрізнити людську уяву від машинної? Виставка Data Dreams: Art and AI, що проходить у Музеї сучасного мистецтва в Сіднеї, пропонує поглянути на цю тему під новим кутом. Вона об’єднує художників, які досліджують, як алгоритми формують нові способи бачення світу, повідомляє The Conversation, пише Kreschatic.
В епоху, коли неможливо відмовитися від цифрових систем, навіть наші сни стають частиною глобальної мережі даних. Алгоритми, що аналізують поведінку користувачів, створюють так звані «соціальні сни» — статистичні відображення колективної свідомості. Ці візуальні образи не лише розповідають про технології, а й показують, що означає бути людиною у світі, де мрії зливаються з кодом.
Штучний інтелект і колективна свідомість
Мистецтвознавець Хіто Штайєрль у своїй роботі «Mechanical Kurds» показує, як генеративні алгоритми відображають соціальні структури. Художниця досліджує життя курдських робітників, які маркують дані для систем спостереження, що одночасно контролюють їхнє життя.
Її відеоінсталяція перетворює буденні кадри на відображення глобальної залежності людини від технологій. Штайєрль називає такі зображення «середніми образами» — вони втілюють не конкретну людину, а узагальнений погляд суспільства на саме себе, — зазначає авторка статті.
Межа між людиною і машиною
Художниця Лінн Гершман Лісон у своїх відеороботах «Logic Paralyzes the Heart» і «Cyborgian Rhapsody» показує, як штучний інтелект проникає у сферу емоцій. Її персонажі-кіборги одночасно спостерігають і створюють світ, у якому межа між людиною та технологією зникає.
В одному з епізодів героїня спілкується зі своїм цифровим двійником, і ця сцена стає метафорою того, як сучасна людина взаємодіє із власним відбитком у віртуальному просторі. Через це мистецтво підкреслює — у добу штучного інтелекту навіть почуття стають об’єктом алгоритмічної обробки.
Екологія даних і матеріальні основи технологій
Художники Кейт Кроуфорд і Владaн Йолер у роботі «Anatomy of an AI System» розкривають прихований ланцюг існування розумних пристроїв — від видобутку рідкісних металів до переробки електронних відходів. Їхня інсталяція демонструє, що технологічні досягнення мають екологічну ціну, яку людство часто ігнорує.
Мистецтво в цьому випадку стає формою дослідження матеріального тіла штучного інтелекту. Глядач бачить не лише естетику інновацій, а й темну сторону — виснаження природних ресурсів та збільшення токсичних відходів, що супроводжують розвиток цифрової цивілізації.
Мрії про час і нові горизонти
Фаб’єн Жіро у відеопроєкті «The Feral» створює алгоритм, який буде продовжувати навчання протягом тисячі років. Кожне покоління художників додаватиме власний «епохальний шар», розширюючи розуміння минулого і майбутнього. Такий експеримент перетворює штучний інтелект на хранителя колективної пам’яті.
Інший автор, Крістофер Кулендран Томас, поєднує згенероване відео, тексти із соцмереж і політичні архіви, створюючи альтернативну історію світу. Алгоритм постійно змінює кадри, формуючи «рухому правду», яка відображає мінливу природу сучасної інформації.
Нове бачення сну
Ця виставка нагадує, що мрія — це не лише стан свідомості, а й політичний акт. У світі, де алгоритми прагнуть оптимізувати кожну дію, саме здатність мріяти стає останнім притулком людської свободи.
Як писала Сюзанна Оскар, «захист права на мрію — це не ностальгія, а спротив логіці продуктивності». І саме мистецтво, що поєднує дані, алгоритми та уяву, може допомогти нам зрозуміти, ким ми є серед нескінченного потоку цифрових образів.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, чому штучний терапевт може виявитися небезпечним для психіки користувачів.
