Про це повідомляє “Kreschatic” з посиланням на Kreschatic
Розвиток людського мозку не був результатом чіткого планування чи логічного конструювання. Це не досконала система, створена з нуля, а складне нашарування старих структур новими, які пристосовувалися до потреб виду, що змінювався. Еволюція будувала мозок як архітектор без креслень: додаючи поверх за поверхом, змінюючи вже наявне, не знищуючи попереднього. Такий підхід залишив мозок неідеальним, заплутаним, але надзвичайно адаптивним.
Зовні мозок здається гармонійним органом, що ідеально працює з чіткою метою. Проте анатомічно це скоріше система тимчасових рішень, пристосувань і обхідних шляхів. Як і старі міста, побудовані на залишках попередніх цивілізацій, мозок не оновлювався кардинально, а нарощував функції, пристосовуючи нове до старого.
Від рептилії до людини: глибини стародавньої нейроархітектури
Найстарішою частиною мозку є його так званий рептильний компонент. До нього належать стовбур мозку та базальні ганглії — структури, відповідальні за автоматичні функції: дихання, серцебиття, інстинктивні реакції. Вони збереглись із давніх часів і є основою для всіх інших систем, на які пізніше нашаровувалася складніша нейронна діяльність.
Наступним етапом розвитку стало формування лімбічної системи — емоційного центру мозку, що керує поведінкою, мотивацією і базовими формами пам’яті. Ця система не замінила рептильну, а взаємодіє з нею, утворюючи багаторівневу ієрархію. Така структура мозку створює складну, часто неочевидну взаємозалежність між емоціями, інстинктами і раціональним мисленням.
Поява кори: інтелект на хитких основах
Останнім і наймасштабнішим етапом стало зростання неокортексу — нової кори головного мозку, відповідальної за мову, логіку та свідомі рішення. Вона не знищила попередні шари, а додалась зверху, що зробило мозок не лише потужнішим, а й більш хаотичним за будовою. Сигнали часто проходять через застарілі шляхи, створюючи затримки та надмірну складність.
Стрімке збільшення обсягу кори призвело до появи нових функцій, але не до поліпшення ефективності. Шляхи обміну інформацією стали довшими і менш логічними. Як у місті без загального плану, нові райони розвивалися без урахування старих вулиць, що призвело до переплетення маршрутів і повторень.
Мозок у зародку: еволюція, що повторюється у розвитку
Під час ембріонального розвитку людський мозок проходить ті самі етапи, що й у ході еволюції. Спочатку формується основа, схожа на мозок риби чи рептилії, лише згодом — кора та фронтальні частини. Цей процес ілюструє, як нові рівні завжди залежать від старих і не можуть існувати ізольовано.
Розвиток мозку відбувається у строго визначеній послідовності. Дослідники з’ясували, що в більших за розміром мозках, як у людини, просто подовжується час розвитку тих самих етапів. Це дозволяє мозку стати функціонально глибшим, але й заплутанішим у структурі.
Невпорядкованість як перевага виживання
Мозок не став більш впорядкованим, бо еволюція обрала гнучкість замість ефективності. Завдяки нейропластичності мозок здатен пристосовуватись до змін, відновлювати втрачені функції після пошкоджень та адаптуватися до нових умов. Це було б неможливо у жорсткій, надто впорядкованій системі.
Складна мережа мозку — це не випадковість, а стратегічна особливість. Повторювані шляхи, непрямі зв’язки і багатошаровість дозволяють створити систему, стійку до збоїв. Такі характеристики роблять мозок менш ефективним на рівні кожного сигналу, але надзвичайно витривалим і адаптивним у глобальному масштабі.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, чому насіння соняшника варто включити до раціону.
