За даними Національної медичної бібліотеки США, сомніфобія класифікується як тривожний розлад, пов’язаний із нав’язливим страхом засинати. Це явище має глибокі психологічні та фізіологічні корені. Люди з таким розладом часто уникають сну, навіть якщо організм виснажений, що призводить до серйозних наслідків для здоров’я, пише Kreschatic.
Стан може супроводжуватися панічними атаками перед сном, підвищеним серцебиттям, відчуттям загрози або переконанням, що сон може стати причиною смерті. Перші описання подібного розладу зустрічаються ще у медичних довідниках XIX століття, а систематичні згадки з’явилися у працях із психіатрії XX століття, коли було зафіксовано випадки у людей після тяжких травм і стресових подій.
Причини формування страху
Дослідники вказують, що ключовим фактором розвитку сомніфобії є пережитий травматичний досвід, пов’язаний із сном. Це можуть бути нічні жахи, сонний параліч або втрата близької людини уві сні. Психіка закріплює негативний досвід і формує умовний страх перед самим процесом засинання.
Серед додаткових причин називають порушення роботи нервової системи, посттравматичний стресовий розлад та поєднання з іншими фобіями. Наприклад, людина може одночасно мати страх смерті — танатофобію, яка підсилює сомніфобію, створюючи замкнене коло тривожних станів.
Симптоми та прояви
Основним симптомом є відкладання моменту сну за будь-яку ціну. Люди з цим розладом можуть намагатися залишатися активними до світанку, аби уникнути занурення в сон. Це проявляється у постійному користуванні гаджетами, виконанні фізичної роботи чи штучному стимулюванні себе кофеїном.
Фізичні наслідки також помітні: з’являється хронічна втома, зниження концентрації уваги, проблеми з пам’яттю, збої імунної системи. Довготривала відмова від якісного сну може провокувати серцево-судинні захворювання та серйозні психічні розлади.
Діагностика та лікування
В офіційних діагностичних посібниках, таких як DSM-5, сомніфобія відноситься до специфічних фобій. Діагноз ставиться після виключення фізіологічних причин безсоння і підтвердження нав’язливого страху перед сном.
Методи лікування включають когнітивно-поведінкову терапію, десенсибілізацію та іноді медикаментозну підтримку для зняття тривожності. Практика поступового занурення у контрольовані умови сну допомагає зменшити симптоматику. Відомі випадки успішного лікування, коли пацієнти відновлювали нормальний режим після кількох місяців терапії.
Відомі приклади та дослідження
Історично відомо, що сомніфобія фіксувалася у солдатів після воєнних дій. Вони боялися засинати через постійні нічні жахи, які відтворювали пережиті бої. Цей феномен детально описувався у дослідженнях із посттравматичного синдрому наприкінці XX століття.
Серед сучасних прикладів описані випадки, коли пацієнти відмовлялися від сну по кілька днів поспіль, що призводило до галюцинацій та серйозних психічних порушень. Такі історії наводяться у клінічних оглядах провідних психіатричних центрів Європи та США.
Нагадаємо, раніше ми писали про страх перед ляльками та що з цим робити.
