За даними The Conversation, сучасні дослідження показують, що використання віртуальної реальності та штучного інтелекту може стати новим інструментом у розвитку емпатії в дітей, повідомляє Kreschatic. Автори підкреслюють, що саме у віці від 6 до 9 років діти починають переходити від егоцентризму до розуміння емоцій і поглядів інших. У цей період формується основа для соціально-емоційних навичок, які впливають на стосунки, навчання та здатність співпереживати.
Традиційно емпатію розвивали через сюжетні ігри — від рольових сцен «лікар і пацієнт» до фантазійних історій. Проте із зростанням часу, який діти проводять із гаджетами, можливості для такої практики зменшуються. Науковці пропонують компенсувати цей дефіцит через технології, зокрема VR і AI, які здатні створювати інтерактивні «класні кімнати емпатії».
Віртуальні ігри як простір для навчання емоціям
У рамках докторських досліджень ще у 2017 році було розроблено VR Empathy Game — концепцію гри, що поєднує психологію розвитку, афективні обчислення та дитячий дизайн. У 2018 році команда з Флоридської академії інтерактивних розваг створила перший прототип під назвою «Чому Баба Яга забрала мого брата?». Гра базується на казковому сюжеті та знайомить дітей з персонажами, які уособлюють базові емоції: гнів, страх, радість і смуток.
Особливість гри полягає в тому, що прогрес залежить не від очок чи рівнів, а від здатності дітей взаємодіяти з персонажами та проявляти емпатію. Наприклад, гравець може подивитися на світ очима героя, пригадати його історії чи навіть обійняти Бабу Ягу, аби її заспокоїти. Це допомагає дітям практикувати співчуття у безпечному віртуальному середовищі.
Як реагують діти у VR-сценаріях
Під час тестувань з учнями початкової школи дослідники спостерігали різні моделі поведінки. Частина дітей демонструвала когнітивну емпатію — розуміння станів персонажів без надмірного емоційного занурення. Вони уважно слухали, зверталися до героїв і намагалися допомогти. Інші переживали емоційне зараження, тобто настільки переймали почуття персонажів, що інколи навіть припиняли гру через сильні емоції.
Були й ті, хто не встановлював емоційного контакту, зосереджуючись на дослідженні віртуального простору. Усі ці реакції відповідають реальним моделям взаємодії дітей з однолітками, що підтверджує цінність VR як інструменту для вивчення та розвитку емпатії.
Роль AI у формуванні «класів емпатії»
Наступним етапом стало поєднання VR із системами штучного інтелекту. AI може аналізувати дані про емоційний стан дитини — вираз обличчя, погляд, серцевий ритм — і змінювати інтенсивність віртуального досвіду в реальному часі. Якщо дитина налякана, система знижує емоційний рівень сцени, а якщо спокійна — ускладнює завдання.
Такий підхід перетворює VR на інструмент адаптивного навчання, що допомагає дітям безпечно тренувати навички емоційної регуляції. У школах ці технології можуть використовуватися не як заміна живому спілкуванню, а як доповнення до рольових ігор та дискусій, створюючи місток між віртуальним досвідом і реальними стосунками.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що місяць стає центром нової гонки держав.
