Як повідомляє The Conversation, понад сто років освітні системи поспішали впроваджувати технологічні інновації, обіцяючи швидкі зміни у навчанні, однак результати виявлялися не такими довготривалими, як очікувалось, зазначає Kreschatic.
Від фільмострічок, які Томас Едісон у 1922 році пророкував як заміну підручникам, до смартфонів та масового підключення класів до інтернету – жодна країна чи регіон не отримали помітних стійких освітніх чи економічних переваг від швидкого впровадження нових технологій. Це нагадує, що справжній ефект визначається не самим інструментом, а здатністю шкільних спільнот правильно інтегрувати його у навчальний процес.
Чому освіта часто помилялась у виборі технологій
На початку 2000-х вчителі навчали учнів перевіряти надійність вебсайтів за допомогою списків критеріїв, як-от CRAAP test. Учні мали шукати правильне форматування, посилання чи “about”-сторінку, уникати Wikipedia та більше довіряти .org чи .edu доменам. Здавалося, це надійна й доказова стратегія.
Однак у 2019 році дослідження показало, що ці методики майже не працюють: новачки за ними не могли відрізнити правду від фейків. Натомість експерти користувались “боковим читанням” – швидко залишали сторінку, щоб перевірити, як інші ресурси оцінюють джерело. Це виявилося швидшим і точнішим способом. Таким чином, мільйони учнів два десятиліття вчилися підходу, що не давав результатів.
Як діяти школам у добу штучного інтелекту
AI відрізняється від попередніх інновацій тим, що він не впроваджується поступово, а буквально «вривається» у навчання. Учителі вже стикаються з ним і змушені реагувати. Дослідники пропонують три орієнтири: скромність, експерименти й оцінювання.
По-перше, слід визнавати, що перші підходи до використання AI можуть виявитися хибними і з часом доведеться змінювати методики. По-друге, школи мають вибрати сфери, де можливе сміливе тестування інструментів, і ті, де потрібна обережність. По-третє, результати нових практик слід оцінювати локально, порівнюючи роботи учнів до і після використання AI, щоб бачити реальні зміни у навчальних досягненнях.
Довгострокові перспективи та виклики
Міжнародна освітня спільнота та місцеві школи поступово напрацьовуватимуть знання про AI у навчанні, але це займе роки. До 2035 року може з’ясуватись, що штучний інтелект стане таким самим ресурсним інструментом, як інтернет, або ж виявиться шкідливим, подібно до смартфонів, які часто асоціюють із падінням концентрації та погіршенням психічного здоров’я.
Невизначеність у використанні генеративного AI відчувають усі, однак поспіх тут недоречний. Потрібен не “гонитва за першістю”, а спільна праця над правильними відповідями, які базуватимуться на доказах, а не на припущеннях.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що VR та штучний інтелект допомагають дітям розвивати емпатію.