Про це повідомляє “Kreschatic” з посиланням на JS
Гнучкість — одна з ключових фізичних якостей, яка визначає здатність тіла виконувати рухи з максимально можливою амплітудою. Вона є критично важливою як для професійного спорту, так і для повсякденного життя, оскільки забезпечує свободу рухів, знижує ризик травм і підвищує ефективність тренувального процесу. Гнучкість може бути активною або пасивною, а також поділяється на загальну та спеціальну залежно від цілей і вимог конкретного виду діяльності.
Кожен суглоб має свій природний діапазон рухливості, і розвиток гнучкості передбачає розширення цього діапазону без шкоди для м’язово-зв’язкового апарату. Гнучкість є адаптивною властивістю: вона змінюється під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, тому її розвиток і збереження потребують регулярної роботи, свідомого підходу та контролю результатів.
Чинники, що впливають на рівень гнучкості
Формування гнучкості залежить передусім від будови суглобів та еластичності м’яких тканин. Кістки задають межі руху, а м’язи, сухожилля та зв’язки — ступінь розтягнення. Вплив також мають рефлекторні механізми нервової системи, які можуть або обмежувати рух, або дозволяти його збільшення завдяки звільненню від зайвого м’язового напруження.
Окрім анатомічних, на гнучкість впливають час доби, температура повітря, ступінь розігріву м’язів і навіть психологічний стан. Наприклад, після розминки або перебування в теплій кімнаті тіло стає значно гнучкішим, тоді як холод чи стрес навпаки — зменшують рухливість. Важливим фактором є і рівень втоми, який впливає на здатність м’язів до повного розслаблення або скорочення.
Підходи до вимірювання гнучкості
Оцінка гнучкості базується на визначенні максимальної амплітуди руху в суглобі. Цей показник фіксується або в градусах за допомогою спеціальних пристроїв, або в сантиметрах — шляхом вимірювання досягнутого положення частини тіла щодо орієнтирів. Обидва способи вимагають чіткої стандартизації, адже від найменших відхилень залежать точність і достовірність результату.
Для практичних потреб, особливо у спортивній підготовці, застосовують прості тести з гімнастичними снарядами або без них. Наприклад, нахили вперед з вимірюванням відстані від пальців рук до підлоги чи тіла, положення «містик» або розведення ніг у шпагат. Ці методи дозволяють відстежувати динаміку розвитку гнучкості і вчасно виявляти обмеження в роботі суглобів.
Гнучкість як результат взаємодії систем
Гнучкість не існує у відриві від інших фізичних якостей: її рівень тісно пов’язаний з силою, координацією, витривалістю і тонусом нервової системи. Центральна нервова система відіграє ключову роль у здатності м’язів розслаблятися і підлаштовуватись під необхідну амплітуду руху. Саме вона забезпечує скоординовану взаємодію м’язових груп, необхідну для безпечного виконання складних рухів.
Крім фізіології, важливим є психоемоційний компонент. Розслаблений стан, внутрішній спокій і відсутність страху дозволяють тілу досягати кращих результатів у розтягуванні. Це пояснює, чому гнучкість часто є вищою у людей, які займаються йогою, медитацією чи іншими практиками тілесного усвідомлення.
Структурні особливості різних видів гнучкості
Існує кілька класифікацій гнучкості, кожна з яких враховує особливості прояву. Активна гнучкість — це здатність досягати амплітуди руху за рахунок власного м’язового зусилля, вона залежить від волі і сили. Пасивна — це гнучкість, яка проявляється під дією зовнішньої сили, наприклад, партнера або снаряда.
Також виділяють статичну і динамічну гнучкість. Перша проявляється в здатності утримувати позу, друга — в здатності виконувати широкі рухи під час активності. У спорті часто говорять про спеціальну гнучкість — ту, що необхідна для конкретних рухів у конкретному виді спорту, наприклад, шпагат у художній гімнастиці чи вигин спини у стрибках у воду.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що ранкові звички, що непомітно призводять до набору ваги.
