Про це повідомляє “Kreschatic” з посиланням на JS
Гирьовий спорт поєднує в собі силу, витривалість і техніку, формуючи гармонійний розвиток м’язової системи спортсменів. Цей вид спорту є циклічним, в основі якого лежить підйом гирі максимально можливої кількості разів за обмежений час, зазвичай 10 хвилин. Внаслідок такої інтенсивної роботи значно підвищуються функціональні можливості опорно-рухового апарату, серцево-судинної та дихальної систем.
Під час тренувань у спортсменів розвиваються динамічні рухові стереотипи, що допомагають оптимізувати витрати енергії і підвищити ефективність виконання вправ. Особливу роль відіграють м’язи розгиначі тулуба, голені, передпліччя та м’язи преса. При цьому в м’язах відбуваються структурні зміни, покращується кровопостачання і живлення тканин, що сприяє росту витривалості.
Вплив гирьового спорту на дихальну і серцеву системи
Під час виконання вправ із гирями спортсмен працює в умовах підвищеного навантаження на дихальну систему, оскільки потрібно долати вагу гирі під час вдиху. Це формує високий рівень життєвої ємності легень, яка у гирьовиків може досягати 5000-5500 мл. Такий режим дихання потребує контролю ритму та глибини вдихів і видихів для підтримки оптимального газообміну.
Серцево-судинна система спортсменів також адаптується до специфічних навантажень. М’яз серця зазнає гіпертрофії, що покращує його функціональні характеристики, а електрична активність серця стає більш економною. Внаслідок цього організм більш ефективно витрачає енергію і швидше відновлюється після інтенсивних навантажень.
Основні методи тренувань у гирьовому спорті
Для розвитку сили та витривалості у гирьовиків використовують кілька тренувальних методів: повторний, інтервальний, круговий та метод підвищеної ефективності. Повторний метод передбачає виконання вправ до помітного зниження якості руху з тривалою паузою для відновлення. Інтервальний метод полягає у роботі з максимальною або субмаксимальною інтенсивністю з короткими відпочинками.
Круговий метод передбачає послідовне виконання різних вправ з активним відпочинком між ними, що сприяє швидшому відновленню і підвищенню загальної витривалості. Метод підвищеної ефективності передбачає прискорене виконання вправ під удари метронома, що розвиває швидкість і координацію рухів.
Різноманіття режимів роботи м’язів у гирьовому спорті
Під час виконання вправ з гирями м’язи працюють у різних режимах: преодолеваючому, уступаючому та ізометричному. Преодолеваючий режим характерний для фаз підйому гирі, уступаючий — для фаз опускання, а ізометричний — для утримання гирі у статичному положенні. Комбінація цих режимів забезпечує комплексне навантаження на м’язи і формує їхню витривалість і силу.
Попри значну кількість досліджень, не існує універсального режиму роботи м’язів, який би ідеально підходив для всіх спортсменів. Ефективність тренувань залежить від індивідуальних особливостей і мети підготовки, що робить важливим варіювання методів і режимів у процесі тренування.
Особливості змагань у гирьовому спорті
Змагання проводяться у двох основних програмах з гирями вагою 16, 24 і 32 кг: двоєборство (поштовх двох гир від грудей двома руками і ривок по черзі кожною рукою) та поштовх двох гир від грудей з опусканням у вис. Кожна вправа виконується протягом 10 хвилин з відпочинком між ними від 30 хвилин до 2 годин.
Інтенсивність змагань вимагає від спортсменів високої фізичної підготовки та точного дотримання техніки. Тривалість вправ і короткий відпочинок ставлять акцент на витривалість, швидкість відновлення та ефективність роботи серцево-судинної системи, що є вирішальним для досягнення високих спортивних результатів.
Нагадаємо, раніше ми писали про ефективні вправи для нижнього преса, які допомагають швидко підтягнути живіт.