Згідно з Verywell Mind, гамофобія визначається як специфічна тривожна реакція на думку про шлюб, сімейні зобов’язання чи будь-які дії, пов’язані з офіційними відносинами. У психології цей стан відносять до категорії тривожних розладів, що проявляється у вигляді фобії з чітко вираженим страхом перед майбутнім союзом, повідомляє Kreschatic.
Вперше термін “гамофобія” був використаний у другій половині XX століття для опису клінічних випадків, коли пацієнти уникали шлюбу через сильний страх або панічні атаки. Хоча цей термін відсутній у сучасних міжнародних класифікаціях (МКХ-11 чи DSM-5), він активно використовується у психологічній літературі та клінічних дослідженнях.
Основні симптоми та прояви гамофобії
Фахівці описують низку симптомів, які характерні для гамофобії. Найчастіше це підвищена тривожність, тахікардія, запаморочення, пітливість, панічні атаки під час розмови про шлюб чи спостереження за весільними церемоніями. У деяких випадках страх може проявлятися як уникнення романтичних відносин, аби не допустити ймовірності офіційного союзу.
Додатково відзначається, що гамофобія може поєднуватися з іншими тривожними розладами, зокрема антропофобією чи фобією соціальних контактів. Це призводить до ізоляції та психологічних труднощів у налагодженні довготривалих стосунків. За даними дослідження Американської психологічної асоціації (2018), приблизно 12% осіб, які відчувають патологічний страх шлюбу, повідомляють про проблеми з особистим та професійним життям.
Причини виникнення та фактори ризику
Вчені пояснюють походження гамофобії комплексом причин. Часто це негативний досвід у дитинстві, конфлікти в сім’ї чи спостереження за розлученнями батьків. Значну роль відіграють також культурні та соціальні чинники — очікування суспільства, релігійні норми та економічний тиск.
Дослідження 2010 року, опубліковане в Journal of Anxiety Disorders, показало, що страх шлюбу може формуватися на основі поєднання когнітивних спотворень та підвищеної тривожності. Люди з гамофобією часто уявляють шлюб як втрату свободи, постійний конфлікт або загрозу власній ідентичності. Це створює замкнене коло страху, який посилюється будь-якими зовнішніми нагадуваннями про одруження.
Методи діагностики та підходи до лікування
Хоча гамофобія офіційно не визнана окремим діагнозом, психотерапевти застосовують стандартні методи оцінки тривожних розладів. Використовуються тести для виявлення рівня тривожності, клінічні бесіди та аналіз поведінкових реакцій пацієнта.
У сучасній практиці ефективними вважаються когнітивно-поведінкова терапія, експозиційні методики та медикаментозне лікування у випадках, коли симптоми стають надто інтенсивними. Додатково рекомендується групова терапія, яка допомагає долати соціальні бар’єри. За даними клінічних випробувань у США (2020), близько 70% пацієнтів із гамофобією демонструють зниження симптомів після проходження курсу психотерапії тривалістю від 8 до 12 тижнів.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як називається страх квітів та її наукове пояснення.
