Навіть соціально активні люди можуть відчувати самотність, зазначає Psychology Today, пише Kreschatic. Дослідження психолога Кайла Д. Кілліана показує, що самотність не завжди пов’язана з відсутністю людей поруч — іноді вона народжується там, де бракує справжнього порозуміння.
Феномен, який науковці називають «епістемічною самотністю», з’являється тоді, коли людині не вдається поділитися важливими для себе думками або почуттями, навіть маючи розвинені соціальні навички. Цей тип ізоляції стосується не фізичної самотності, а відчуття, що тебе не чують і не розуміють у розмовах, навіть якщо навколо — знайомі чи друзі.
Що таке епістемічна самотність
Поняття епістемічної самотності вперше описав дослідник Альварадо у 2025 році. Він визначив її як «когнітивну ізоляцію» — стан, коли людина не має змоги ділитися своїми ідеями, спостереженнями чи відкриттями з іншими на глибшому інтелектуальному рівні. Для музиканта, науковця чи викладача це може означати брак співрозмовників, здатних підтримати філософську чи творчу розмову.
Психолог Кілліан підкреслює, що така форма самотності часто виникає не через закритість чи інтровертність, а через відсутність «однодумців». Навіть люди з чудовими комунікативними навичками можуть відчувати, ніби їхні ідеї не знаходять відгуку. Це створює відчуття «розумового вакууму» — ніби людина «вбралася, але нікуди йти».
Соціальність і самотність: чому одне не виключає інше
Поширене уявлення, що самотність зникає завдяки спілкуванню, виявилося помилковим. За спостереженнями психологів, навіть дуже товариські люди можуть почуватися самотніми серед натовпу. Причина полягає не у відсутності контактів, а в поверхневому характері спілкування, коли важливі для людини теми залишаються поза увагою.
Соціальна активність без емоційної взаємності не заповнює потреби у зв’язку. Людина може брати участь у подіях, мати численні знайомства, але не відчувати справжнього контакту. Це пояснює, чому самотність часто супроводжує навіть тих, хто здається відкритим і комунікабельним.
Як подолати відчуття розумової ізоляції
Психологи радять шукати середовище, у якому можна ділитися думками без страху нерозуміння. Це можуть бути професійні спільноти, творчі клуби чи тематичні групи, де люди об’єднані інтелектуальними інтересами. Саме там найчастіше зникає відчуття когнітивної самотності, бо людина зустрічає тих, хто «говорить тією ж мовою».
Також важливо навчитися відверто говорити про власні потреби у глибшому спілкуванні. Багато хто приховує своє відчуття ізоляції, боячись виглядати дивно або надто емоційно. Проте, як зазначав Карл Юнг, самотність зникає не тоді, коли ми серед людей, а коли можемо говорити про те, що для нас справді важливо.
Нагадаємо, раніше ми писали про 3 наукові істини про емоції, які більшість людей не знає.
