Як повідомляє Cleveland Clinic, меланофобія — це форма специфічної фобії, коли людина відчуває ірраціональний страх перед дзеркалами або власним відображенням. Це рідкісний, але серйозний психологічний розлад, який впливає на повсякденне життя, самооцінку і сприйняття реальності, пише Kreschatic.
Люди з меланофобією часто уникають дзеркал, затуляють їх тканиною або навіть видаляють усі відображаючі поверхні з дому. Їхній страх може бути настільки сильним, що звичайні дії, як-от розчісування волосся чи користування телефоном, викликають панічні напади.
Як проявляється меланофобія
Меланофобія проявляється через інтенсивний страх, тривогу, прискорене серцебиття, запаморочення або пітливість під час контакту з власним відображенням. Людина уникає будь-яких дзеркал, скляних вітрин, відблисків у воді чи екранах смартфонів.
У важких випадках така поведінка призводить до соціальної ізоляції. Люди перестають виходити з дому, щоб не зіштовхнутися з відображеннями у вітринах або транспорті. Це впливає не лише на психіку, а й на загальний стан здоров’я — з’являється безсоння, хронічна втома, дратівливість.
Причини виникнення страху
Фахівці вважають, що меланофобія найчастіше розвивається після психологічної травми, пов’язаної з образом тіла. Це може бути досвід приниження, булінгу через зовнішність або травматичний спогад, пов’язаний із дзеркалом.
Інші можливі причини — розлад сприйняття власного тіла, депресія, обсесивно-компульсивні порушення або посттравматичний синдром. Іноді фобія пов’язана з культурними переконаннями — наприклад, вірою в те, що дзеркала “зберігають” душу або можуть передбачати нещастя.
Діагностика і форми розладу
Діагностують меланофобію за допомогою клінічних інтерв’ю, тестів і спостережень за реакціями пацієнта. Психотерапевт визначає, чи є страх ізольованим або пов’язаним із глибшими психічними станами, як-от дисморфофобія чи тривожні розлади.
Меланофобія може мати різні ступені вираженості. У легких формах людина просто уникає дзеркал, а у важких — повністю ізолюється від суспільства. Супутні симптоми включають тремтіння, прискорене дихання, нудоту, сухість у роті й навіть втрату орієнтації у просторі.
Лікування меланофобії
Основним методом терапії є когнітивно-поведінкова терапія, яка допомагає людині поступово змінити сприйняття власного образу і позбутися страху. Використовуються методи поступової десенсибілізації — коли пацієнт у безпечних умовах вчиться дивитися на себе в дзеркало, спочатку коротко, а потім довше.
У складних випадках лікар може призначити медикаментозну підтримку — зазвичай антидепресанти або препарати, що знижують тривожність. Ефективними також є групові заняття, де люди діляться досвідом подолання фобій і вчаться приймати власне тіло без страху.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як називається страх часу, його симптоми та лікування цього розладу.
