Питання про те, що таке письмо і які його ключові цілі, набуло нового звучання через розвиток великих мовних моделей. Стаття The Conversation пояснює, що генерація текстів штучним інтелектом не може розглядатися як повноцінне письмо, адже воно не створює смислів, а лише відтворює форми. Це змушує освітні установи та науковців переосмислювати підхід до письма, його ролі у навчанні та мисленні, пише Kreschatic.
Чому текст від ШІ не є письмом
Генеративні моделі створюють результат, який зовні нагадує академічний текст, але насправді є лише імітацією. Такі тексти позбавлені внутрішнього досвіду і не формують нових ідей. Університетські завдання, виконані за допомогою ШІ, виглядають «правильними», однак не відображають ані процесу мислення, ані творчого пошуку.
Це ставить під загрозу саму суть академічного письма, яке традиційно пов’язане з пошуком істини. Коли студенти використовують машинний текст, вони підважують довіру до цього інтелектуального інструмента, демонструючи, що академічні стандарти — не абсолют, а соціальна конструкція.
Історичні та соціальні аспекти
Історично письмо в англомовній академії розвивалося у двох напрямах: літературному та технічному. Обидва були частиною колоніальної системи, що укріплювала статус-кво. Стандарти «правильності» у письмі формувалися як засіб контролю, де відхилення вважалися проявом «слабшого розуму» або відсутності здібностей.
Сьогодні, коли студенти звертаються до ШІ, це часто є наслідком тиску цих самих стандартів. Письмо розглядається не як процес відкриття й осмислення, а як продукт, який має відповідати очікуванням викладачів та інституцій.
Як переосмислити поняття письма
Щоб повернути письму його справжнє значення, дослідники пропонують відходити від оцінки лише кінцевого продукту. Необхідно враховувати процес створення тексту, заохочувати проміжні чернетки, відображати шлях до ідеї. Це допомагає студентам розвивати мислення, а не просто відтворювати готові форми.
Розширене розуміння письма повинно враховувати соціальний і культурний контекст. Тоді воно стане не лише технікою передачі знань, а й інструментом критичного осмислення систем, у яких формується освіта та наука.
Нагадаємо, раніше ми писали про штучний інтелект без інтелекту.
