Але з огляду на війну та частину країни під російською окупацією це виглядає дедалі нездійсненним – пише Bloomderg у своєму редакційному матеріалі від імені редакційної колегії, яка публікує погляди редакторів видання на низку національних і глобальних справ. Нижче «Kreschatic» наводить переклад даного матеріалу.
Відтермінування голосування має сенс — якщо тим часом уряд зобов’язується зміцнювати демократію. Практичні виклики проведення виборів у воєнний час є величезними. Навіть якби проведення передвиборчої кампанії було можливе, простий акт голосування міг би створити неприйнятний ризик. Російські війська не соромляться атакувати цивільну інфраструктуру, а наземні міни роблять дорогу до виборчих кабін надзвичайно небезпечною. Безпека спостерігачів за виборами не може бути гарантована. А забезпечення безпеки виборчої документації та її транспортування до виборчих дільниць призведе до навантаження на й так обмежені військові ресурси.
Також сумнівно, що електорат буде дійсно представницьким. З приблизно 32 мільйонів виборців, які мали право голосу, які перебували в Україні до повномасштабної війни, чверть зараз перебуває за кордоном і залежатиме від приймаючих країн, які повинні організувати виборчі бюлетені та контролювати підрахунок чи передачу їх в Україну. Також вважається, що близько 7 мільйонів виборців — понад 20% населення країни — проживають на територіях, окупованих російськими військами, а ще близько 2 мільйонів — у самій Росії.
Вибори за таких обставин не обов’язково зміцнюють демократію. Президент Володимир Зеленський майже напевно отримав би новий мандат, але йому також доведеться подолати юридичні перешкоди для призначення виборів, оскільки Конституція України забороняє голосувати в умовах воєнного стану. Самі українці також не вимагають голосування: жовтневе опитування показало, що 81% з них вважають, що вибори слід проводити лише після закінчення війни, і лише 16% хочуть, щоб графік голосування залишився в силі.
З усіх цих причин перенесення виборів є правильним кроком. Але Зеленський має переконатися, що такий захід є тимчасовим. Невизначена затримка підірвала б його легітимність і призвела б до подальшої критики з часом. Це надало б сміливості недоброзичливцям на Заході, які хочуть припинити підтримку Києва. І це підірвало б, хоча б поверхово, контраст між демократичною Україною та Росією Володимира Путіна, країною, де реальні опозиціонери часто виявляються мертвими, ув’язненими чи у вигнанні.
За відсутності виборів українські чиновники повинні посилити свою відданість демократичним цінностям і зміцнити інституції, які їх підтримують. Український парламент має вжити заходів для забезпечення того, щоб вільні та конкурентні вибори могли бути проведені якнайшвидше після війни, щоб забезпечити простір для нових політичних голосів та оновити механізми голосування.
Уряд також має заохочувати широкі дебати та розширювати свободу преси. ЗМІ країни, що належать олігархам, погодилися на початку повномасштабного вторгнення консолідуватися, щоб забезпечити цілодобове мовлення та протидіяти російській дезінформації в міру того, як розгортається вторгнення. Зараз це важче виправдати. Відсутність конкуренції, ймовірно, погіршила якість трансляцій і задушила вкрай необхідний плюралізм ЗМІ.
Зрештою, найбільшою загрозою для демократичного майбутнього України (крім російських ракет) є не тимчасова відсутність виборів, а руйнівний вплив корупції. Країна досягла певного прогресу у вирішенні проблеми, включаючи заходи, які вимагають більшої прозорості в уряді. Нещодавно парламент посилив зусилля по боротьбі з відмиванням грошей. Жорсткі слова Зеленського на цю тему та кілька гучних звільнень задали правильний тон. Але необхідні подальші реформи, щоб зміцнити судову систему країни, переслідувати корупційні злочини та покласти край олігархічному контролю над ключовими галузями, такими як енергетика та гірничодобувна промисловість. Європейський Союз і США повинні продовжувати тиснути на Україну в цих питаннях, зберігаючи при цьому рішучу підтримку її військових зусиль.
Західні лідери справедливо віднесли долю України до ширшої боротьби за захист демократії. Відтермінування виборів наступного року може бути неминучим на деякий час. Але це не повинно звільнити лідерів України від відкритості для критики та продовження важкої роботи зі зміцнення громадянських інститутів країни.
Також раніше ми писали про те, що Путін незабаром оголосить про рішення йти на вибори і залишиться при владі до 2030 року
